Моя улюблена байка “Квартет”

Уже сам початок байки підказує нам, що добра не буде, що за справу взялися недолугі виконавці. Адже перше слово – Осел, тобто баєчний образ недалекого розумом, але упертого “діяча”. А далі все гірше та гірше: Козел завжди символізує завзяту дурість. Мавпа – то символ дурості енергійної. А до Ведмедя дібрано епітет, який не залишає жодної надії на цю сильну особу – клишоногий.
Та що вдієш, коли наші герої, не маючи хисту, мають всі потрібні речі – у цьому разі ноти, інструменти та навіть бажання. У житті це дуже розповсюджена ситуація,

коли потрібні “інструменти” потрапляють до рук, які ні на що не здатні. В усякому разі, на цих теренах.
Далі почалася звичайна процедура: не зміг нічого корисного зробити на цьому місці – пересаджують на інше замість того, щоб просто вигнати. Ми сміємося, а треба ж плакати.
Соловей дає оцінку виконавцям, та й тікає аж у казкові краї, від квартету подалі. Чого ж він злякався? А куди нам летіти?
Адже такі квартети або окремих виконавців із нього ми можемо бачити на екранах наших телевізорів, правда, зараз вони не інструменталісти, а співаки. Та хіба нам не тоскно слухати верещання Мавп, “дуже поетичні” рулади Цапів, ніжне ревіння Ведмедів… Про соліста Віслюка вже промовчу…
Та, мабуть, найгірше дивитися ілюстрацію до цієї класичної байки у сесійній залі парламенту. Чи, може, треба, щоб висновки робили не маленькі Солов’ї, а хтось дужчий?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Моя улюблена байка “Квартет”