Прекрасне в моєму житті

Національне минуле служить нам ніби для перевірки того, хто ми є, і для того, щоб знати, ким ми станемо в майбутньому. А суспільству треба, щоб ми ви­росли гідними своїх батьків, дідів і прадідів.

Прекрасне в житті нас оточує звідусіль. Треба тільки його помітити, розпізнати, вихопити із плину часу.

Перш за все – це природа, яка оточує нас щодня. Вона зачаровує людей сво­їми таємницями. Упродовж усього історичного розвитку людина прагнула охопити своєю свідомістю якнайширшу картину світу, пояснити, пізнати природу задля того, щоб застосувати

її для своїх потреб. А природа не завжди корилася. Вона живе своїм життям. Прекрасно бачити синє небо, яскраве сонечко, весел­ку. А як це чудово – чотири пори року! Хіба не прекрасно побувати за один рік у всіх чотирьох?

А світ мистецтва? Хіба це не прекрасне в моєму житті? Я слухаю музику, дивлюся кіно, відвідує театр чи якусь виставку, пірнаю у світ прекрасного, виносячи звідти перлини.

Наш учитель каже, що прекрасне найповніше виявляється у художній твор­чості обдарованої людини в умовах творчої свободи. Мабуть, він правий, бо інакше я б не міг насолоджуватися музикою, яку я дуже люблю, без якої себе не уявляю.

Незбагненна влада музики над людиною. Вона примушує радіти й плакати, може допомогти пережити горе, зняти душевний, стрес, вилікувати сердечні рани. Музика Чайковського, Баха, Бетховена… Від неї світлішає похмурий день, зникає втома, з’являється бажання творити добро, любити лю­дей і весь світ…

Багато видів мистецтва існує у світі, кожен з них — джерело естетичної на­солоди. Але музика – це завжди зустріч з радістю, можливість мріяти й сподіватися.

Прекрасне в моєму житті те, що я можу спілкуватися з друзями, ділити ра­дість і горе. Народна мудрість говорить: “Горе, розділене з другом, – півгоря, а радість, розділена з другом, – дві радості”.

У мене гарні батьки, чудовий дідусь, мудрі вчителі, вірні друзі, а отже – пре­красний настрій (частіше!).






Твір про щастя за твором скарб.
Прекрасне в моєму житті