Твір за казкою М. Матерлінка “Синій птах”
Головні герої казки: Тільтіль і його сестра Мітіль. Це діти бідного дроворуба. Згодом до них приєднаються і інші казкові герої. У будиночку дроворуба напередодні Різдва. Фея Берилюна говорить діткам, що їм доведеться здійснити небезпечну подорож, щоб знайти Синього птаха, який може вилікувати хвору дівчинку. Це принесе їй щастя. Вони говорять про пиріжки, яких достатньо у ба гатому будинку навпроти, що там гарно, а у них бідно.
Фея. Жодної різниці. Тільки ти цього не бачиш. Треба бути сміливим; треба розрізняти і те, чого не видно!.. Дивний народ
Душі годинника, весело сміючись, починають танцювати”. Тільтіль бачить світлі стіни, і фея
Прагнення щастя, свободи, абсолюту привело його до створення “Голосівок”. Він щасливий, що голосні для нього незвичні, мають кольори: А – чорне, біле – Е, червоне – І, зелене – У, синє – О. Бути самим собою, несхожим ні на кого – це його “яснобачення”. Він тікає на “п’яний корабель”, який для нього є символом щастя. У безмежних просторах океану він почувається вільним від усього світу. Але негативним у такому “яснобаченні” щастя є те, що досягався цей Абсолют через наркотики. Тому нам потрібно ставитися до такого “яснобачення” з обережністю. Душі Світла доведеться з дітьми пройти важкий шлях пізнання Синього птаха, щоб вони заволоділи земним “яснобаченням” щастя, зрозуміли, що за ним не потрібно далеко ходити. Його потрібно шукати вдома, в добрих справах, у чуйності до чужого горя, в радості спілкування з дорогими людьми. Поки що діти про це не знають. Душа Світла приводить Тільтіля і Мітіль у Країну Спогадів.
Чому саме в Країну Спогадів приводить дітей Душа Світла? Що, на її думку, є ключовим у розумінні щастя дітьми? Щоб діти ніколи не забували про померлих дідуся та бабусю, щоб відвідували їх могили, доглядали за ними. Щоб у Тільтіля і Мітіль розвивалось почуття відповідальності перед пам’яттю про померлих, інакше можна втратити совість. Померлі дідусь та бабуся розказують дітям про те, як важливо для них, щоби рідні про них згадували. Коли про них згадують, вони прокидаються.
Шлях до Палацу Ночі (картина четверта). Душа Світла привела дітей у Палац Ночі з метою підготувати їх до випробувань, загартувати волю на важкому шляху пізнання Синього птаха. Матінка Ніч, охоронниця всіх Таємниць Природи, не може дати ключі дітям, де мешкає Синій птах. Але Тільтіль наполягає, і пані Ніч, віддаючи ключі, попередила, що у ньому знаходяться всі біди, недуги, катастрофи, всі таємниці, які засмучують життя людини. Поборовши страх, Тільтіль по черзі відмикає двері, де замкнені Примари та Хвороби, Війни та жахи, духи Темряви і Таємниці. А далі вони потрапляють у казково чудовий сад – сад мрії і нічного світла, де літають тисячі синіх птахів.
Цим самим автор підкреслює, що шлях до щастя лежить через випробування, що цей шлях нелегкий. Готового щастя нема. І добре, що Тільтіль плаче. Йому важко зрозуміти дуже багато речей, але душа його не байдужа. З плачем Тільтіль усвідомлює свою відповідальність перед феєю, якій має знайти Синього птаха, бо її внучка хоче бути щасливою. Діти побороли свій страх. А це означає, що вони за допомогою Душі Світла обов’язково пройдуть цей важкий шлях і виконають свою благородну мету.
Як ви думаєте, знайдуть діти Синього птаха? Обов’язково. У них є воля, мужність, розуміння того, що кожна мить їхнього життя на цьому шляху – це вже щастя. І вони, сповнені рішучості, продовжують свої пошуки Синього птаха.
Шлях до Лісу (картина п’ята). Душа Світла привела дітей до Лісу. Кішка попереджає дуба, що з’явилися діти дроворуба, який накоїв стільки лиха, бо він вирубує дуби. Згадаймо, у Лесі Українки в “Лісовій пісні” дядько Лев говорить, що “…усякі скарби з лісу йдуть”.
М. Метерлінк доносить до кожного із нас думку, що все живе, що нас оточує, має душу. А раз так, тої душа людини повинна відповідати добротою. Тількі так можна досягти щастя і відчути його.| “Ось дерева стали випускати Душі, що в них заховані: Дух В’яза страждає задишкою, дух Липи миролюбний, життєрадісний; Дух Бука витончений І спритний; Дух Берези – білий, неспокійний; Дух Іві. Усі ці дерева, різні за своїми характерними ознаками, об’єднані одним почуттям: вони розгнівані на дітей, що дроворуб загубив стільки дерев. Дух Дуба не дає їм Синього птаха. Гнівається Кінь, Півень, Свиня, Вовк. Ситуація стає загрозливою для них. Отже, не забуваймо, природна може помститися людині.
За Метерлінком, щастя все ж існує. За щастям не треба далеко ходити. Достатньо тільки поглянути навколо себе добрим поглядом і допомогти тому, кому погано. Воно в моральному ставленні до світу, в його пізнанні, спогадах про минуле і у спілкуванні з природою. Щастя не в намаганні все брати у природи, від життя, а віддавати частинку себе, своєї душі рідним. Щастя – це радіти коханню, цінувати прості радощі життя.
Синій птах зникає. Тепер діти знають, де його шукати, – у себе в серці, він завжди з ними – у цьому сутність щастя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)