Твір на тему: “Християнські мотиви у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”

Людина в романах Достоєвського відчуває свою єдність з цілим світом, відчуває свою відповідальність перед світом. Звідси глобальність гостро поставлених письменником проблем, їх загальнолюдський характер. Звідси і звернення письменника до вічних, біблійних, тем та ідей. У своєму житті Ф. М. Достоєвський часто звертався до Євангелія. Він знаходив в ньому відповіді на життєво важливі, хвилюючі питання, запозичив з євангельських притч окремі образи, символи, мотиви, творчо переробляючи їх у своїх творах. Біблійні мотиви виразно простежуються і в романі Достоєвського “Злочин і кара”.

Так, образ головного героя Раскольникова воскрешає мотив Каїна, першого вбивці на землі. Коли Каїн скоїв вбивство, він став вічним волоцюгою і вигнанцем у рідній землі. Те ж саме відбувається і з Раскольниковим у Достоєвського: скоївши вбивство, герой відчуває відчуження від навколишнього світу. Раскольникову немає про що говорити з людьми, “вже більше ні про що, ніколи і ні з ким, не можна йому тепер говорити”, він “ніби ножицями відрізав себе від усіх ” , рідні наче бояться його. Зізнавшись у злочині, він потрапляє на каторгу, але і там на нього дивляться недовірливо і неприязно, його не люблять і уникають, одного разу навіть хотіли вбити його як безбожника. Однак Достоєвський залишає герою можливість морального відродження, а отже, можливість подолання

тієї страшної, непрохідною прірви, що лежить між ним і навколишнім світом.

Інший біблійний мотив у романі – це мотив Єгипту. У мріях Раскольникову представляється Єгипет, золотий пісок, караван, верблюди. Зустрівши міщанина, який назвав його вбивцею, герой знову згадує про Єгипет. “Стотисячну рисочку переглянеш, – от і доказ в піраміду єгипетську!”, – злякано думає Родіон. Розмірковуючи про два типи людей, він зауважує, що Наполеон забуває армію в Єгипті, Єгипет для цього полководця стає початком його кар’єри. Про Єгипті в романі згадує і Свидригайлов, помітивши, що у Авдотї Романівни натура великомучениці, готової жити в Єгипетській пустелі.

Мотив цей має в романі кілька значень. Насамперед, Єгипет нагадує нам про його правителя, фараона, який був скинутий Господом за гординю і твердосердя. Усвідомлюючи силу свою, фараон і єгиптяни сильно гнобили народ ізраїльський, що прийшов до Єгипту, не бажаючи рахуватися з їх вірою. Десять страт єгипетських, послані Богом на країну, не змогли зупинити жорстокість і гординю фараона. І тоді Господь поламав “гордість Єгипту” мечем царя вавилонського, винищивши єгипетських фараонів, і народ, і худобу; перетворивши землю Єгипетську на мляву пустелю.

Біблійний переказ тут нагадує про Суд Божий, про покарання за свавілля і жорстокість. Єгипет, що з’явився у сні Раскольникову, стає пересторогою для героя. Письменник неначе весь час нагадує герою, чим закінчується сила володарів, сильних світу цього. Застереженням стає і згадка Свидригайлова про Єгипетську пустелю, де довгі роки перебувала великомучениця Марія Єгипетська, колишня велика грішниця. Тут виникає тема каяття і смиренності, але одночасно – і жалю про минуле. Разом з тим Єгипет нагадує нам і про інші події – він стає місцем, де Божа Матір з немовлям Ісусом ховається від переслідування царя Ірода. І в цьому аспекті Єгипет стає для Раскольникова спробою пробудження в душі його людяності, смирення, великодушності. Таким чином, мотив Єгипту в романі ще й підкреслює подвійність натури героя – його непомірну гординю і навряд чи меншу природну великодушність.

З образом Раскольникова в романі пов’язаний євангельський мотив смерті і воскресіння. Після скоєння ним злочину Соня читає Родіону євангельську притчу про померлого і знову воскреслого Лазаря. Про свою віру у воскресіння Лазаря герой говорить Порфирію Петровичу. Цей же мотив смерті і воскресіння реалізується і в самому сюжеті роману. Після скоєння вбивства Раскольников стає духовним мерцем, життя ніби йде з нього. Квартира Родіона схожа на труну. Обличчя його – мертво-бліде, як у мерця. Він не може спілкуватися з людьми: оточуючі, з їх турботою, суєтою викликають в ньому злість і роздратування. Померлий Лазар лежить в печері, вхід до якої завалений каменем – Раскольников же ховає під каменем награбоване в квартирі Олени Іванівни. У воскресінні Лазаря приймають живу участь його сестри – Марфа і Марія. Саме вони приводять до печери Лазаря Христа. У Достоєвського Соня поволі підводить Раскольникова до Христа. Раскольников повертається до нормального життя, відкривши в собі любов до Соні. Це і є у Достоєвського воскресіння героя. У романі ми не бачимо каяття Раскольникова, однак у фіналі він потенційно готовий до цього.

Інші біблійні мотиви в романі пов’язані з образом Соні Мармеладової. З цією героїнею в “Злочині і покаранні” пов’язаний біблійний мотив перелюбу, мотив страждання за людей і всепрощення, мотив Іуди. Як Ісус Христос прийняв страждання за людей, точно так само і Соня приймає страждання за своїх близьких. Причому вона усвідомлює всю гидотну, гріховну сутність свого заняття і важко переживає власне становище. “Адже справедливіше, – вигукує Раскольников, – тисячу разів справедливіше і розумніше було б прямо головою у воду і разом покінчити!”

Таким чином, у романі “Злочин і кара” ми зустрічаємо синтез самих різних біблійних мотивів. Це звернення письменника до вічних тем закономірне. Адже герой Достоєвського постійно звернений до всього неосяжного життя людства в його минулому, сьогоденні і майбутньому, він постійно і безпосередньо співвідносить себе з ним, весь час міряє себе ним.


Твір-роздум чого не можна купити за гроші.
1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Твір на тему: “Християнські мотиви у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”