Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”

З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх вико­ристовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання.

Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глиби­ною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує приховані психоло­гічні процеси у душах персонажів, зображує найпотаємніші, найтемніші куточки людської душі.

Для глибокого аналізу психології персонажів письменник використовує як звичайні та поширені, так і суто авторські літературні прийоми.

Дуже важливим у романі є прийом двійницгва. Раскольников переживає над­звичайно складне психологічне переродження. Раскольникова оточують ніби двійники. Так, Соня, Порфирій, Лужин, Свидригайлов мають риси, схожі із ри­сами вдачі Родіона. У точках перетину їхніх характерів розкривається і характер головного персонажа.

На мою думку, людина не може бути тільки доброю або тільки злою. Так само і літературний

образ не може бути одноплановим, тоді він стає схемою, маскою Ф. Достоєвський змальовує живих людей, всередині яких точиться запекла бо­ротьба між протилежними пориваннями, між добром та злом. Важливе значення має та пропорція, у якій персонажі наділені добрим та злим началами, які зумов­люють їхні вчинки, думки, дії.

Часто, читаючи твори художньої літератури, ми навіть не усвідомлюємо, на­скільки багато говорять нам деталі та якісь непомітні, на перший погляд, неваж­ливі епізоди. Роман “Злочин і кара”, безумовно, є реалістичним твором, проте він надзвичайно насичений символами, важливими для розуміння психології героїв. Символічного навантаження набуває майже все: образ міста, предмети побуту, деякі сцени (сон Раскольникова, читання Євангелія тощо). Раскольников після свого злочину каже: “Я не людину вбив, я принцип вбив!”. Отже, стара стає для

Родіона символом, принципом, перестає бути людиною. Певні персонажі можуть бути образами-символами, але’у реальному житті ” це не допустимо. Сприйнятої Родіоном старої як символа, як принципу призводить до розпаду його як особис тості, до глибинного внутрішнього роздвоєння. Те, що люди втрачають для Рас кольникова обличчя, індивідуальність, цінність свого існування на землі, є чи не головною причиною його внутрішнього конфлікту. Страшний психологічний екс перимент над собою, що стає вищою мірою роздвоєння його особистості, спри чиняють зовнішні чинники, суспільне зло, що оточує Раскольникова. Тут перед читачем постає “нова стара” проблема: наскільки суспільство зумовлює поведін­ку людини? Чи можна виправдати свої злочини станом суспільства, його хибним впливом? Відповіді на ці питання намагалися знайти багато письменників у різні часи. Кожна епоха, кожний період розвитку людства породжував нову концепцію

Мене надзвичайно вразив роман “Злочин і кара”, насамперед через масштаб ність порушених у ньому проблем і надзвичайно правдиве психологічне зобра­ження персонажів. Проблеми, порушені у романі, гострі та неоднозначні, спону кають читача самому розмірковувати над ними.






Моральні теми.
Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”