Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”

І. Теорія Раскольникова – “знамення часу”.

1. Нові умови життя – після реформи 1861 року. (Розвиток буржуазних сто­сунків. Егоїстична війна “всіх проти всіх”. Соціальна нерівність.)

2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. (Особа Наполеона – приклад індивідуалістичної життєвої філософії “сильної особистості”. Ін­терес до цієї теми – з часів Пушкіна (“Цигани”, “Євгеній Онєгін”). Вибір свого шляху. Мрія про власну обраність. Протест проти існуючого стану.)

ІІ. Розвиток і втілення теорії у

романі.

1. Причини виникнення “ідеї” Раскольникова. (Характер Раскольникова: мо­ральна непримиренність, великодушність, розум, спостережливість. Умови життя молодої людини: оточення; зустріч із Мармеладовим, епізод з дів­чинкою, лист від матері…)

2. Скоєний злочин. (Внутрішні переживання героя. Зіткнення з іншими пер­сонажами.)

3. “Двійники” Раскольникова. (Лужин – виправдання свого способу життя за допомогою принципів політичної економії і буржуазної мораіі; Свидри – гайлов – заперечення моральних норм, виправдання розпусти.)

ІІІ. Можливий вихід. (Від відчуження себе від усього світу, презирства до людей “другого розряду” – до з’ясування свого неподільного зв’язку з іншими при­ниженими людьми, що непомірно страждають, до відчуття моральної відпові­дальності перед ними.)






Старий сантьяго переможець чи переможений.
Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”