Твір на тему: “Родовідне дерево родини Маккарів” за циклом романів Е. Золя “Ругон-Маккари”
Найвідоміше творіння Е. Золя – це цикл з 20 романів “Ругон-Маккари”, який письменник створював на протязі двадцяти п’яти років, з 1868 до 1893 року. Е. Золя ставив у циклі два основних завдання: описати французьке суспільство другої половини XIX століття, з 1851 по 1870 рік, час другої Імперії і зробив це саме так, як О. Бальзак хотів описати Францію першої половини XIX століття, а також зобразити дію законів спадковості на прикладі історії однієї родини, п’яти її поколінь. Це сім’я Ругон-Маккарів, що складається з двох гілок. Всі вони з покоління
Кращий роман Золя – це “Доктор Паскаль”.
Але через деякий час Паскаль злякався цієї любові, злякався за майбутнє Клотильди, він скоро помре, а їй ще жити серед людей, які не розуміють цієї любові. Він наполіг на розлуці, вона поїхала до Парижа. Але це не принесло нічого хорошого, обидва страшно тужили, він скоро захворів і помер. Висновок – ніколи, ні за яких обставин не можна відмовлятися від справжньої любові, яка вище за все. Але фінал оптимістичний. У Клотильди народжується син від Паскаля, вже після його смерті, і в ньому вся надія. Ця дитина – символ перемоги любові, самої природи, самого життя над усіма дурними законами і людськими страхами. Найголовніше в житті – щастя, яке дане людям від природи: любити і народжувати дітей, а все інше – нісенітниця. Фінал роману – це справжній гімн людині, яка у своєму житті долає всі перешкоди. Взагалі багато сторінок Золя – це емоційний гімн життю. Золя закликає: не можна відмовлятися, йти від життя, треба жити повноцінно, радіти і страждати, не можна боятися страждань, незручностей, насмішок, інакше ніколи не дізнаєшся життя і справжнього щастя.
У романі “Доктор Паскаль” є опис незвичайного випадку – коли дядечко Маккар, гіркий п’яниця, який вже весь просочився спиртом в буквальному сенсі, черговий раз напившись, заснув, не загасивши трубку, тліючий тютюн потрапив йому на штани, пропалив їх і від цього загорілося його проспиртоване тіло – тихим блакитним полум’ям. І він згорів весь, залишився тільки обгорілий стілець і купка попелу. Сцена взагалі дуже характерна для Золя: натуралізм на грані фантастики.
Решта романів теж гідні прочитання. Наприклад, “Творчість” – чудовий роман про художників-імпресіоністів, прототип головного героя якого – знаменитий художник Поль Сезанн. У центрі дії роману муки творчості і муки любові. Скандальний роман “Нана” описує коротке, але насичене, яскраве життя успішної альфонси: вона була більше притягальна, ніж красива. У неї в ногах повзали міністри, а померла вона від поганої хвороби у 18 років. А роман “Дамське щастя” вважається найкращим твором Е. Золя з циклу “Ругон-Маккарів”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)