Твір на тему: “Образ Маріо в новелі “Маріо і Чарівник” Т. Манна”
Новела ” Маріо і Чарівник” була написана в 1930 році, напередодні розповсюдження у Європі фашизму. І, починаючи з цієї новели, тема фашизму, жорстокості та знущань завжди була присутня в творах талановитого письменника Томаса Манна. Цей твір написано під час бурхливого розвитку нелюдських фашистських ідей, на час появи молодої нацистської ідеології. Кожен герой цього твору щось уособлює.
У будь-якому випадку, розгляд новели потрібно починати з її головного героя – Чіполли, який є повною мірою “діячем мистецтва”. Відразу можна
Перше, на що хотілося б звернути увагу – це образ головного героя, Чіполли, який, начебто носив печатку демонізму: “Людина невизначеного віку, але безумовно, немолода, з різко окресленим змарнілим обличчям, колючими очима, міцно стисненим зморшкуватим ротом, підфарбованими в чорний колір вусиками і так званою “мушкою в ямці між нижньою губою і підборіддям, він був одягнений
Сюжет твору полягає в тому, що фокусник Чіппола всього один вечір демонструватиме свої виняткові здібності. Він підпорядковує своїй волі багатьох людей і змушує їх виконувати свої капризи. На сцені Чіполла тримається гордо, незалежно, зверхньо. Він чітко віддає накази і за допомогою нагайки (символ сили) змушує людей коритися. Під час вистави він постійно вживає алкоголь, ніби поповнюючи запас демонічної сили. Чіполла свідомо маніпулює людьми, він їх просто гіпнотизує. Присутні в залі остовпіли від жаху, ніхто не має сил йому суперечити, хоча деякі сміливці і намагалися. Демонізм гіпнотизера Манн послідовно пов’язує з ідейним підгрунтям фашизму. Демонструючи можливості загадкової влади над натовпом і моральну вседозволеність екстраординарної особистості, Чіполла, по суті, проводить політику “культу вождя”, яка на очах автора “Маріо і Чарівника” матеріалізується в страхітливих втіленнях італійського дуче і німецького фюрера.
У Чіполли уособлена також профашистська частина ідеології – “ідея нації”. Так, наприклад, коли він змушує хлопців, щоб вони вийшли на сцену писати, а вони не вміють: “Ганьба… Кожен вмів писати в Італії, її велич несумісна з відсталістю і темнотою. Це погані жарти – провокувати на себе наклеп перед інтернаціональної публікою, яка не тільки принижує нас самих, але й кидає тінь на наш уряд і на нашу країну”.
Отже, можна сказати, що сеанс його гастрольної програми є встановленням своєї тиранії і влади над публікою, бо він зламує опір глядачів, знищує їх самостійність та індивідуальність, а головне – хоче затвердити свій індивідуалізм шляхом тотального панування над людьми. Він не допускає ніяких проявів волі і свободи: “Є свобода і є воля, але свободи волі не існує, тому що воля, яка прагне до свободи, перетворюється на ніщо”.
Рух Опору в новелі є, його проявляє Маріо. Це простий хлопець, який зовсім не здається героєм, він також не належить до тих людей, які намагалися бунтувати проти Чіполли. На перший погляд він здається легкою здобиччю, адже звик виконувати бажання клієнтів (він працює офіціантом). Маріо м’яка і мрійлива людина, яка, здається, не здатна до відсічі чужій волі. Але не дивлячись на такі риси, він все-таки зробив те, чого нікому не вдавалося – повстав, помстився. Вийшовши з-під гіпнозу, Маріо вбиває “фокусника”, дає відсіч могутнім силам зла. Твір закінчується словами: “жахливий, фатальний кінець. А все-таки він приніс визволення – так відчував я тоді, так відчуваю і тепер, і не можу інакше!”. Це слова людини, яка зітхнула з полегшенням.
Маріо – це як єврейський народ, який не боровся, не хотів піднімати зброю, який, на перший погляд, був не здатний до боротьби. Він мовчки терпів тривалий час, але все ж у нього з’явилися сили для протесту. Цей народ помстився за все людство, зумівши пережити жах фашизму.
Увесь твір пронизаний відчуттям духоти і нестерпної спеки, палючого сонця. Автор хоче показати становище в Німеччині і дух загрози, коли до влади прийшли фашисти. У творі освітлено декілька випадків, через які показано, що італійська нація є панівною, найвищою. Так було і з німецьким народом – верхівка проголосила його панівним, найвищим, народом, який один з усіх має право на існування.
У новелі автор показує панівну силу жорстокості, яка підпорядковує людей. Але в кінці твору автор все ж вірить у людяність, здоровий глузд і його перемогу. Томас Манн застерігає нас про загрозу і можливі фатальні наслідки.
Для більшості читачів Чіполла уособлює Гітлера і зло в цілому, ототожнюються його риси зовнішності і погляди. Ми бачимо, що італійську націю ” чарівник ” підносить як Гітлер німецьку. І вже те, що люди знають, про що попереджає їх автор в новелі – дуже добре. Оскільки, можливо, завдяки таким творам люди навчаться робити висновки не тільки про минуле, а й про сучасність і про майбутнє.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)