Твір на тему: – Мрії Т. Шевченка про майбутнє України
Чужа земля. Безлюдний берег Аральського моря. Куди не кинь оком – піски, піски, піски. На березі – самотня постать. Похилена голова, опущені плечі говорять про те, що людина охоплена відчаєм, тугою. Хто це? Тарас Шевченко, відірваний від рідної України. До болю в серці марив він вишневими садками, співучою рідною мовою, широким розливом могутнього Дніпра. Думками він там, на батьківщині, серед рідних і близьких, знайомих і незнайомих, серед свого народу, за кращу долю якого він карається, мучиться, але не кається. Немає поетові життя без України.
… розкуються заковані люди… … врага не буде супостата, а буде син, і буде мати… … в сім’ї вольній, новій.
Тому й не дивно, що Шевченко всією душею прагнув загибелі прогнилого кріпосницького ладу. А звідси – непохитна переконаність поета:
Роботящим умам, Роботящим рукам, Перелоги орать, Думать, сіять, не ждать І посіяне жать Роботящим рукам.
Митець мріяв про такі нові суспільні відносини, де праця, що перетворює землю, принесе людям радість, задоволення. В своїх поезіях Кобзар малював картини, пройняті духом геніального провидіння. Спрямованість у майбутнє – це, власне, один з провідних мотивів його творчості. Рядками своїх віршів Шевченко проголошував, що прийде час і на його батьківщині
… спочинуть невольничі Утомлені руки, І коліна одпочинуть, Кайданами куті!
Згадуючи Україну, поет мріяв про чудову, уквітчану землю, теплу і ласкаву. Такою зроблять її вільні трударі, господарі своєї долі. Уявляючи собі щасливими людей майбутнього, Кобзар бачив їх життя повнокровним, а самих – духовно багатими. Він вважав, що тільки в праці закладена справжня можливість свободи людей нового покоління. Ніщо не може протистояти трудовій творчій силі українського народу. Шевченко радів, що трудівник прийдешнього дня здатен творити справжні дива на землі:
Дебр – пустиня неполита, Зцілющою водою вмита, Прокинеться…
У майбутньому на Україні, гадав поет, не буде перепон для безмежного розвитку науки, людського розуму, людських здібностей. В “Подражанії 11 псалму” автор зазначав:
Возвеличимо на диво І розум наш і наш язик
Патріотизм – характерна риса Т. Г. Шевченка. Його серце було по вінця переповнене любов’ю до рідної батьківщини, народу, майбутню долю якого він не уявляв без поваги до її минулого. Великий Кобзар мріяв про той час, коли історію України буде писати не німець, а самі українці. І на рідній землі зазвучить у повний голос материнська мова. Жінка, мати, гестра — вони завжди посідали в душі поета особливе місце. їм належало його щире захоплення й співчуття. В новій Україні поет хотів бачити жінку щасливою і радісною в своєму материнстві. Перечитуючи натхненні сторінки поезій Шевченка, присвячених його мріям про майбутнє нашої країни, відчуваєш їх свіжість, пристрасність, життєву схвильованість. Як і передбачав поет, квітучою і незалежною стала і наша батьківщина. Гаряче серце митця, наче звертаючись до нас сьогодні зі сторінок своїх творів, хвилює і зворушує безмежною вірою в людину, в світлий прийдешній день моєї рідної землі. Та не треба забувати, що завтра починається сьогодні. І ми повинні працювати так, щоб Зробити Україну великою і могутньою державою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)