Твір на тему: “Горе від розуму, розповідь від імені героя (від Софії)”
При створенні п’єси “Горе від розуму” О. С. Грибоєдову вдалося гармонійно поєднати в одному творі трагічні і комічні події з новаторськими ідеями. Саме тому багато дослідників творчості видатного російського письменника називають цей твір трагікомедією або “високої комедією”. Серед головних дійових осіб п’єси можна побачити безліч позитивних і негативних героїв, наділених письменником складними характерами. Це і Чацький, і Фамусов, і Молчалін, і Софія. Всі вони по ходу п’єси потрапляють в самі різні комічні ситуації, але
Причому, якщо говорити про Софію, то тільки вона і ще, мабуть, Чацький, відчувають справжні душевні потрясіння, тому й викликають співчуття. Як сказав про неї І. О. Гончаров, ” дочці Фамусова дістався цілий мільйон терзань”. В її
Дивним чином Софії вдається поєднати в своїй натурі не тільки позитивні, а й негативні риси. Ця дівчина успішно пройшла всі етапи навчання світському удаванню і лихослів’ю. Іноді у неї дуже яскраво проявляються панські замашки, прикладом чого може служити її грубе поводження до Лізи: “Послухай, вольності ти зайвою не бери”. Незважаючи на сентиментальність, у Софії владний і крутий батьківський характер. Найкращим чином протиріччя характеру цієї героїні визначив І. О. Гончаров: “це – суміш хороших інстинктів з брехнею, живого розуму з відсутністю всякого натяку на ідеї і переконання…”.
Вже з перших сторінок “Лиха з розуму” Софія починає страждати. Їй постійно доводиться приховувати свої романтичні стосунки з Молчаліним, оскільки у того просте походження. Коли батько раптово застає її з коханим, Софія змушена йти на всілякі хитрощі і прийоми. Щоб вдало виплутатися, вона придумує версію зіткнення всіх учасників цієї сцени і заявляє батькові:
“Перелякав мене ваш голос надзвичайно,
І кинулася сюди я з усіх ніг…”.
Прагнучи відвернути увагу батька від присутності в її кімнаті Молчаліна, вона придумує страшний сон, який нібито її злякав.
Душевні переживання Софії, насамперед, викликані тим, що її позитивні задатки зіпсовані помилковими ідеалами і вульгарним оточенням, які вона створила для себе під впливом прочитаних сентиментальних романів. Саме тому її подання і про Чацького, і про Молчаліна дуже далекі від реальності. Досить простий і прозаїчний Молчалін здається дівчині справжнім романтичним героєм. Софія приписує йому масу позитивних якостей, яких у нього не було, і немає. Прикладом тому може служити її вислів: “Молчалін за інших себе забути готовий”.
Молчалін повністю влаштовує Софію, оскільки йому вона може йому протегувати, а в тому випадку, якщо вийде за нього заміж, то і зневажати. Секретар Фамусова повністю відповідає “високому ідеалу московських всіх чоловіків”, складеному у суспільстві того часу.
З Чацьким Софія якщо і була б щаслива, то щастя їм давалося б дуже важко. У відносинах з ним вона була настільки ж “глуха” і “сліпа”. Дівчина просто не хоче його зрозуміти, відмовляючись вислухати пояснення. Вона занадто несправедлива до нього, оскільки вважає його безсердечним і черствим: “Не людина, змія!”. Софія приписує Чацькому бажання “шпигнути” і “принизити” всякого, хто буде поруч з ним. Своєю поведінкою вона змушує Чацького змінити вільний, новий спосіб мислення, відмовитися від красномовства і дотепності. На жаль, Софія помиляється, бачачи в ньому вискочку і зарозумілу людину, стверджуючи, що він “про себе задумав високо”.
Моральна і розумова сліпота, а також хибні уявлення про життєві цінності призвели Софію до великого потрясіння у фіналі п’єси. Сильний удар по самолюбству дівчині завдає викриття Молчаліна. Але при цьому Софія ще й розуміє, що увесь цей час кохала людину непорядну і негідну. Героїню терзає сором: “Себе я, стін соромлюся”. Свою останню в п’єсі репліку “Я звинувачую себе усюди” дівчина вимовляє “вся в сльозах”. Незважаючи на настільки принизливу сцену, в Софії в цей момент проступають трагічні риси. Розв’язка любовних відносин стала для Софії “горем від розуму” і справжньої життєвої трагедією. Як написав про неї І. О. Гончаров: “Вона загублена в духоті, їй важче за всіх, важче навіть Чацького…”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)