Холодний, уважний погляд кинь на життя – побачиш безглуздий жарт.
М. Лєрмонтов. “І нудно і сумно…”
Роман “Герой нашого часу” складається з п’яти повістей, головним героєм яких є Печорін, російський офіцер, висланий властями на Кавказ. У своєму романі М. Лєрмонтов звернувся до теми моральних проблем особистості в суспільстві. Через внутрішній світ свого героя, повний болісних шукань і протиріч, письменник намагається привернути увагу читача до трагедії молодого покоління, яке, на думку Лєрмонтова, приречене до бездіяльності.
Чому склалося так, що молодий розумний чоловік з його енергією і потенціалом, який він міг би використати для розвитку своєї батьківщини, виявився зовсім для цього непотрібним? Його доля – нудитися на Кавказі, шукаючи собі пригод.
Для зображення своїх героїв Лєрмонтов знайшов нові художні засоби, яких доти не знала ні світова, ні російська література. Він показує характер героя через сприйняття іншого. То він перед нами такий, яким його бачить Максим Максимич, то він постає таким, яким бачить себе ніби збоку. Багатогранність зображення героя – це і складність у сприйнятті, і водночас цільність, що
дає все-таки можливість читачеві міркувати, зіставляти, відкидати чи аналізувати прочитане. Образ Печоріна не може не вразити вдумливого читача. Після прочитання “Тамані”, “Княжни Мері”, “Фаталіста” врешті стає зрозумілою його неминуча роздвоєність у житті. Це неначе хвороба, пов’язана з неприйняттям законів і традицій суспільства, яку і досліджує автор. Печорін ніби складається із двох персонажів, один із яких живе, роблячи багато дурниць, потрапляючи в різні халепи, а другий за всім цим спостерігає, намагається аналізувати, болісно переживає. Роздумуючи над долею героя, звертаєш особливу увагу на час як історичне тло подій роману. У Російській імперії ніколи не були потрібні розумні люди, що прагнули свободи мислення та незалежної поведінки. Соціальне середовище та державний устрій Росії 30-х років XІX ст. добре відображено у творах Лєрмонтова. У вірші на смерть Пушкіна поет влучно характеризує вельмож: “Вы, жадною толпой стоящие у трона, Свободы, Гения и Славы палачи!”. Микола І, отримавши доповідь про цей вірш від шефа жандармерії Бенкендорфа, написав резолюцію: “Приятные стихи, нечего сказать. Пока что я велел старшему медику гвардейского корпуса посетить этого господина и удостовериться, не помешан ли он; а затем мы поступим с ним согласно закону”. Отже, розумним, волелюбним і талановитим людям нічого було розраховувати на розуміння влади.
У творі “Герой нашого часу” Михайло Лєрмонтов постає перед нами геніальним письменником з його майстерною здатністю перевтілюватися у своїх героїв, передаючи всі порухи їхніх душ, він поєднує простоту з високими почуттями, оригінальність з природністю, дошкульність з глибокою ніжністю. Його твори справді належать світовій скарбниці світового письменства так само, як твори великих філософів, знавців людських характерів.
