Серед моря пісень (за оповіданням Степана Васильченка “Дитинство Шевченка”)

Серед моря пісень

(за оповіданням Степана Васильченка “Дитинство Шевченка”)

Українські народні пісні були популярні серед народу в далекому минулому. У них народ розкривав свою душу, розповідав про своє злиденне життя.

Звенигородщина – це співучий куток України. Там усі любили співати і слухати пісні. Прийде вечір – всі вулиці в селі гудуть піснями. А ранком за селом чабан виспівує про своє бурлацьке життя: Та нема гірш нікому, як бурлаці молодому.

А на весіллі чути море пісень: сумних і веселих. Безліч пісень знали

та співали старі кобзарі, яких малий Тарас дуже любив. Коли Тарасові було шість років, як почує, де виспівує кобзар, прибіжить, сяде поруч з ним і вслухається у слова пісні. Придивляється, як пальці старого співця перебирають струни кобзи.

Ці пісні вчили Тараса ненавидіти панів. Наслухавшись таких пісень, Тарас бігав на зарослі луки та в бур’яни. Серед таких високих бур’янів він, зробленою з лозини шаблею, зрубував їм голови. Уявляв себе гайдамакою, а бур’яни – панами.

Тарас дуже любив пісні. Почуту де-небудь пісню, одразу всю запам’ятовував. І коли що робив – виспівував. І не було тому краю: то з гори, то з бур’янів линув той голос, сповнений жалю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Серед моря пісень (за оповіданням Степана Васильченка “Дитинство Шевченка”)