Трагедія громадянської війни. (М. А. Шолохов “Тихий Дон”)
1. Війна – трагедія для мирних людей. 2. Ентузіазм військ першого заклику. 3. “Сьогодні брат, а завтра – ворог”. Будь-яка війна – це більша трагедія для народу, у чию країну вона приходить Шолохов у романі “Тихий Дон” майстерно описує це народне нещастя. Перша світова війна випереджала цивільну. І багато козачих станиць уже повною мірою відчули тяготи воєнного часу.
Кожна з них уже зібрала й відправила своє військо першого заклику. Багато сімей уже зрозуміли, що прийде вести своє господарство без мужиків А деякі навіть встигли
І козаки часів громадянської війни, описаної Шолоховим, уже не ті суворі воїни, які першими організовували ці поселення. Після війни вони занудьгували по сосі й домашньому розміряному укладі. А війна не зупинялася й постійно вимагала нових уливань:
Були сім’ї, де мати одержала похоронку на кожного сина й, провівши туди ж убитого горем чоловіка, умирала на крамниці від отчаянья. Перші війська станиці споряджали як на парад військ Щасливі призовники першої черги навперебій торгувалися за кращу військову форму, найкрасивіші прикраси для коней. Виряджені, на лискучих стройових конях, гарцювали хлопці перед всім хутором і друг перед іншому. Дитяче молодецтво світилося в кожній особі.
Звістка про війну була сприйнято як радісна новина, як можливість відпочити від рутинного сільського життя, показати себе, своє молодецьке молодецтво. Гірке розчарування принесли вже перші “воєнні дії”. Замість веселих сутичок і лютих атак, про які так мріяли хлопчиська, полки йшли і йшли, то вперед, те назад.
Потім неждано нападав ворог і розбивав нічого не ряди, що підозрюють Уперше зштовхнувшись зі смертю, не все виявилися готові побачити її страшний лик. Злякавшись, багато хто вже після перших боїв не хотіли вертатися в лад. Буйна вдача войовничих козаків залишився тільки в їхніх спогадах, так у казках старих. Ті ж, хто зміг пересилити свій страх і зумів підтримати честь свого народу, виявилися не готовими до професійнимим воєнним діям Щорічні збори, які проводилися для навчання солдатів, на ділі виявилися тільки формальністю. Без тренувань і військових знань хлопчиськи ставали легкою мішенню для регулярної німецької армії.
На цьому, по суті, і повинні були зіграти більшовики, піднімаючи громадянську війну під час страшної народної трагедії. І розрахунок виявився вірним. Більшість солдатів, змучених і утомлених, повірили обіцянкам швидкого закінчення війни, так на додачу одержання всієї влади. У цей момент трагедія війни багаторазово підсилилася тим, що народ, що вчора ще стояв в окопахплечом до плеча, розійшовся по різні сторони фронту.
Утомлені солдати кинули зброю, як призивали більшовицькі лідери, і пішли по будинках Понесли додому ідеї вільного суспільства, скинення пануючи й влади, розповідали про це батькам і молодшим братам, щоб підняти і їх на захист нового ладу. Але старі, що прожили життя, виявилися не такими довірливими. Хоч і нелегка було життя тилу, однак вона міцно підтримувалася традицією.
Кожний знав своє місце в суспільстві, свої можливості. А як жити при новій владі – ще невідомо. Без влади жити не можна – це старі знають напевно.
А якщо нова влада починає з війни, то добра від її чекати не доводиться. Отже, батьки не підтримали своїх синів. Молодші брати виявилися перед важким вибором: стати ворогом батька або брата. Батько життя дало, навчив усьому, що він знається Із братом далі жити. У важкий момент хто допоможе, крім батька й брата?
Але нікому цей розкол не приніс більшого горя, чим матерям. Учора ще міцна сім’я, брати, що радували матір своєю Силою, молодістю, дивляться один на одного ворогами. Для матері всі добре, що її дитині добре, але як же дві правди в одна скриня укласти? И немає матерям радості: повернулися діти, але чужі.
З будинків це лихо прийшло, і в армію. Брати, учорашні товариші по іграх, сусіди стали ворогами. Однак найстрашнішим горем було не це, а те, що більшість вставших на новий шлях не замислювалося про його суть. Лише одиниці добиралися до ядра ідеї. Інші ж просто повірили в можливість щасливого мирного життя.
Зраділи обіцяній землі й коневі Ці прості селянські мужики, що ніколи не вивчали політики, без оглядки повірили теоретикам, що говорили гаряче, переконливо. Справа в тому, що й цих хлопчиськах не хотіли нічого поганого для своїх товаришів. Але вони не хотіли зауважувати, що їхньої ідеї суперечать тій науці, що зложилася в народі.
Науці, по якій жили століттями їхні предки, по якій і самі вони виросли. Але традиція цього разу відступила. Утомлений, змучений народ прийняв новий закон. І нова влада повноправно початку свій шлях по країні У романі “Тихий Дон” Шолохов не описує пристрій нового суспільства. Однак перші кроки вже не обіцяють нічого доброго.
Країна зруйнована, господарства розорені. Найбідніші до війни селяни втратили навіть ті крохи, які мали. Нових громадян нової країни потрібно було одягти й нагодувати. І почалися знову разгроми – продразверстки.
Військова влада не вміє жити у світі – ті, хто обіцяв мир і щастя після розгрому “класового ворога”, почали шукати нового “класового ворога”. Лихо ніколи не приходить одна. Як сніжний кому, вона котиться й, набираючи вагу й швидкість, змітає усе більше й більше жертв на своєму шляху
(1 votes, average: 5,00 out of 5)