Твір на тему: “Тема громадянської війни у творах Григорія Косинки”

В оповіданні “Фавст” Григорій Косинка звертається до теми громадянської війни. Як і легендарний Фауст з трагедій Гете, сучасний український “фавст з Поділля” – Прокіп Конюшина – шукає істину. Але це шукання закінчується трагічно, бо головний герой гине в більшовицьких застінках.

Громадянська війна – одна з найчорніших сторінок в історії України 20-го століття. Програми, що здійснювались під прапором радянської влади, дуже дорого обійшлися українському народові. Та й не тільки українському, оскільки більшовики уявляли

собі нове життя не інакше, як режим карцерного типу. Тому в зображеному письменником карцері “успішно” конають разом з українцями також поляки, євреї та інші народи. Отже. Те, що в більшовицьких застінках страждає величезна кількість людей, промовисто свідчить проти комуністичної системи. Письменник показує в цій новелі також вічний “гордіїв вузол” України. Суть того “вузла” виражає рядок із згаданого в новелі вірша: “Сліпе село лютує, а в Україні кров’ю харка”, Прокіп Конюшина уособлює в новелі цю “сліпоту”. Він один із тих “блудних синів України”, які у вирішальні моменти історії так і
не можуть знайти дорогу до істини.

Справді широку картину народного лиха, яке принесене на українську землю більшовицькою ідеологією, і спробу загнати людей в утопічну, карцерного типа комуну показує у своїх новелах Григорій Косинка. І робить це гідно свого великого таланту, який так і не встиг виявитися в повній мірі, оскільки письменник загинув у розквіті творчих сил та енергії. Радянська система не змогла змиритися з існуванням письменника, який всіма своїми творами доводив пріоритет загальнолюдських цінностей над вигаданими класовими, стверджував, що ніякими політичними ідеями не можна виправдати насилля, жорстокість, бездуховність.

У своїй автобіографії Григорій Косинка писав: “Мрію написати колись бодай одну повість та десятків зо два оповідань, написати їх так, аби авторові не соромно було говорити від імені української літератури, не соромно носити почесне ім’я письменника”. І своєї мети митець досяг. Після тривалого періоду замовчування й штучного забуття Григорій Косинка повернувся до сьогоднішнього читача, який з подивом відкриває для себе художній світ талановитого письменника.






Шанобливе ставлення до природи у повісті гуси лебеді летять.
Твір на тему: “Тема громадянської війни у творах Григорія Косинки”