Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка. “Катерина”
Мета: дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Кобзаря в кріпосній Україні; розкрити ідейно-художній зміст твору “Катерина”, охарактеризувати образ головної героїні поеми; розвивати культуру зв’язного мовлення, логічність у мисленні, творчу уяву; вміння виважено і грунтовно висловити власні думки, спостереження; виховувати повагу до української жінки, риси чуйності, доброти, людяності, зневажливе ставлення до підступництва, зради.
Тип уроку: комбінований.
Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст твору, ілюстрації,
Перебіг уроку
і. Організаційний момент. емоційна готовність учнів до уроку
іі. актуалізація опорних знань
Література вікторина “Шевченкіана”.
Умови заходу: клас поділяється на дві команди, по п’ять представників з кожної біля дошки розгадують кросворд упродовж 16 хв. Визначається склад журі. Виграє та команда, яка у визначений час впорається із завданням, надавши правильні відповіді. Вчитель здійснює загальне керівництво перебігом подій вікторини.
ііі. Оголошення теми, мети уроку. мотивація навчальної
іV. Основний зміст уроку
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю,
Пренепорочная, благая!
Т. Шевченко
Мати – це ім’я Бога на устах
і в серцях маленьких дітей.
В. Теккерей
1. Вступне слово вчителя
З першої миті життя схиляється над нами обличчя матері. У тривозі й любові, у замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Усім своїм життям і працею матінка утверджує у кожного із нас кращі риси людяності й добра.
Однією з центральних тем у творчості Т. Шевченка є трагічна доля жінки в тогочасному феодально-кріпосницькому суспільстві. Саме цій темі поет присвятив цілу низку творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Серед них – поеми “Слепая”, “Сова”, “Наймичка”, “Відьма” та інші, повісті російською мовою – “”Наймичка”, “Капитанша”, “Художник”, “Музыкант”.
2. Опрацювання твору Т. Шевченка “Катерина”
2.1. Історія написання.
Постійна увага Т. Шевченка до трагічного становища жінки у часи кріпацтва зумовлюється тим, що саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою: поневірялась на панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної похоті поміщиків і, крім того, постійно перебувала під гнітом родинним. Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській губернії, наприклад, за один тільки 1839 рік, покінчило самогубством 37 дівчат-покриток. Тема знеславленої паном селянської дівчини розроблялася багатьма письменниками. У повісті “Близнецы” Т. Шевченко назвав однотем-ними з “Катериною” два твори: поему “Эда” Є. Баратинського та повість “Сердешна Оксана” Г. Квітки-Основ’яненка. Широковідомою в той час була і повість “Сердешна Ліза” М. Карамзіна.
Для Шевченка щаслива доля жінки-кріпачки була не тільки суспільним, але й особистим, глибоко інтимним горем. Його рідну матір “ще молодую у могилу нужда та праця положила”. Подруга його юнацьких літ, Оксана Коваленко, стала жертвою кріпосницького ладу.
Рідні сестри поета поневірялись на панщині. Про них завжди турбувався поет, допомагав їм чим міг. Добре знав він, що нелегко живеться братам, але сестрам – ще гірше.
Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, особливе місце посідає “Катерина” Т. Шевченка, присвячена В. А. Жуковському в пам’ять 22 квітня 1838 року, дня викупу поета з кріпацтва.
2.2. Виразне читання з коментарем твору “Катерина”.
2.3. Тема: зображення трагедії селянки-покритки, зумовлену таким суспільним ладом, при якому пани могли безкарно знущатися з трудящих.
2.4. Ідея: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки і водночас, засудження жорстокості, підступності, бездушності панів, які глумилися над кріпаками (офіцер).
2.5. Основна думка:
а) Шануйтеся ж, любі, в недобру годину. / Щоб не довелося
москаля шукать.
б) Через нещасливу долю своєї героїні Т. Шевченко розкриває
соціальне коріння трагічної матері-покритки в тогочасному
суспільстві й висловлює гнівний протест не лише проти кон
сервативного побуту, забобонів і передсудів недобрих людей,
а й проти існуючого ладу.
2.6. Жанр: реалістична ліро-епічна соціально-побутова поема.
2.7. Зміст твору. Селянська дівчина Катерина покохала панича-офіцера. Вона
ходила в садок на побачення з ним, Поки слава на все село / Недобрая стала.
Аж тут затрубили в похід, пішов офіцер із села, а Катерина стала покриткою. Почалося страшне життя не тільки для неї, а й для її батьків. Вона не сміє вдень вийти з хати, тільки ввечері носить сина по садочку, вона вночі ходить по воду, “а жіночки лихо дзвонять”. Село ставиться до неї неприязно. Батьки Катерини не можуть знести цієї наруги і, перебуваючи в полоні тяжкого старовинного звичаю, виганяють її з дитиною з дому.
Пішла Катерина шукати свого коханого, сподіваючись, що він прийме її з сином. Після довгих блукань їй удалось-таки знайти свого Івана, але він тепер грубо відштовхнув її. Хотіла хоч дитину
Віддати йому, але він утік. Покинувши серед шляху дитину. Катерина втопилася. Хлопчика знайшли лісники і забрали. Він підріс і став водити старців. Одного разу його із старим кобзарем на дорозі до Києва зустрів батько-пан, що їхав у кареті шестернею, і пізнав свого сина, одвернувся.
2.8. Сюжет і композиція.
Сюжет розгортається навколо трагічної долі заміжної матері-одиначки у тогочасному суспільстві. Тим самим автор переводить особистий побутовий конфлікт на рівень соціальної проблеми. А трагічний кінець її підкреслює гостроту нерозв’язаності цієї проблеми у жорстокому до одинокої жінки-матері суспільства.
Композиційна поема складається з 5-ти розділів:
– звернення до дівчат-селянок;
– народження нешлюбного сина;
– прощання з батьками;
– поневіряння Катерини на чужині;
– зустріч із спокусником-офіцером і смерть Катерини.
В епілозі подається зустріч батька з сином. Сюжетної колізії так чи інакше пов’язані з героїнею поеми – Катериною.
Експозиція: пролог-звернення поета до дівчат із застереженням не кохатися із москалями; кохання і розлучення Катерини з офіцером.
Зав’язка: Катерина залишає рідну домівку за наказом батьків.
Кульмінація: зустріч героїні з москалем; її самогубство.
Розв’язка: епілог – життєва доля Івася-байстря, його випадкова зустріч з “батьком”.
2.9. Проблематика:
– любов і страждання;
– батьки і діти;
– моральні закони тогочасного суспільства, їх порушення;
– честь і безвідповідальність;
– крах ілюзій.
2.10. Елементи народознавства в поемі.
За неписаними, але загальноприйнятими законами звичаєвого права про сім’ю та шлюб, дівчина, яка стала матір’ю до одруження, підлягала осуду й ганьбі. Оскільки жінки, за тодішніми звичаями, зобов’язані були постійно носити якийсь головний убір, виконувався обряд покриття: кілька шановних у селі жінок збиралися і пов’язували (“покривали”) хусткою голову необачній дівчині. Звідси й глумлива назва – покритка.
Злий поговір, неслава, які не щадять і старої матері (“Мабуть, сама вчила”), призводять до того, що батьки зважуються на
Жорстокий вчинок. Вони мусили скоритися громадській думці, усталеному закону співжиття.
У давнину був звичай: залишаючи назавжди свій край, люди брали жменьку рідної землі, яку мали покласти в їхню труну при похованні в чужій стороні. Цього звичаю дотримується і Катерина, бо цілком свідома того, що більше не повернеться додому. 2.11. Роль ліричних відступів – композиційного елементу в поетичному творі.
Новим для української поезії елементом композиційної техніки є в Т. Шевченка ліричні відступи, діалогічні вставки, в яких поет раз у раз звертається безпосередньо до свого уявного читача. Таких ліричних відступів у поемі кілька: “Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями”; “Катерино, серце моє”, Отаке-то на сім світі роблять людям люди”, “Бач, на що здалися карі оченята”, “Отаке-то лихо бачите, дівчата”, “Сирота-собака має свою долю”. Ліричні відступи були елементом цілком природним для поезії Т. Шевченка. В ліричних відступах поет виступає борцем проти традиційних поглядів затурканого, темного народу на “гріхи” матерів-покриток, проти ідіотизму сільського побуту.
Висловлюючи глибоке співчуття покинутим дівчатам-покрит-кам, Т. Шевченко підносився до розуміння справжніх соціальних причин, які породжували аморальні явища. Тон його ліричних відступів, як і всієї поеми такий, що й народ, повний суворих традицій, сам починає розуміти невиправдану жорстокість цих традицій, розчулюється, переймається співчуттям і любов’ю до тисяч таких, доля яких подібна до долі Катерини. Ліричні відступи відігравали важливу роль і з погляду композиції твору. Вони затримували розвиток сюжету, зосереджували увагу читача на найбільш напружених трагічних моментах, змушували читача глибше, безпосередніше переживати трагедію героїв.
Наприкінці другого розділу, після змалювання тяжкої сцени прощання Катерини з батьками та рідним селом, коли вона “за сльозами за гіркими і світа не бачить”, а потім Утерлася, повернулась, / Пішла… тільки мріє. Подається коротка згадка про смерть батьків Катерини: Та не чули вони вже тих речей – / Ні батько, ні матір.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)