Тема війни в ліриці О. Т. Твардовського
Почуття зобов‘язання живих перед полеглими, неможливості забуття всього що було – основні мотиви військової лірики О. Твардовського. “Я живий, я прийшов з війни живий і здоровий. Але скільки я недораховуюся… скільки людей встигли мене прочитати й, може бути, полюбити, а їх немає в живих. Це була частина мене”, – писав поет. “Я вбитий під Ржевом” – вірш, написаний від першої особи. Ця форма здалася Твардовському найбільш відповідній ідеї вірша – єдності живих і полеглих. Загиблий солдат бачить себе лише “часткою народного
Він був від плеча до плеча нагороджений,
Але є чи така нагорода, що вислужив, виходив, вистраждав він?
Мабуть, що немає.
І не треба!
Простий факт, переданий поетові старим знайомим про бої на вулицях Полтави, послужив Твардовському матеріалом для створення маленької новели “Оповідання танкіста”. Поет не просто переказав почуте
Вірш “Я знаю, ніякої моєї провини… ” – лаконічне й пронизливе. Воно побудовано як ліричний монолог, де настрій коливається між двома почуттями: з одного боку, автор переконує себе у своїй повній невинності перед полеглими на полях Великої Вітчизняної війни, з іншої же – в останньому рядку пробивається те покаянне відчуття своєї провини, що властиво всім совісним людям. Троєкратний повтор частки “все-таки”, що виражає сумнів, виводить на поверхню далеко сховане почуття не затихаючого згодом болю. “Я” – живий а “інші” – мертві – от основний конфлікт вірша, так і не дозволений у фіналі. Три крапки означає ще й те, що внутрішній монолог не припинений, що ще не раз ліричний герой буде сам із собою вести цю болісну розмову. Вірш відрізняє лексична простота, відсутність яких-небудь образотворчих ефектів.
Поема “Василь Теркін” у жанровому відношенні – вільне оповідання – хроніка (“Книга про бійця, без початку, без кінця…”), що охоплює всю історію війни – від трагічного відступу до Перемоги. Глави поеми пов’язані з різними подіями війни: “На привалі”, “Перед боєм”, “Переправа”, “Гармонь”, “У настанні”, “На Дніпрі”. В основі поеми – образ головного героя – рядового Василя Теркіна. Реального прототипу в нього немає. Це збірний образ, що з’єднує в собі типові риси духовного вигляду й характеру звичайного російського солдата.
Теркін – хто ж він такий? Скажемо відверто: Просто хлопець сам собою. Він звичайний.
Втім, хлопець хоч куди, хлопець у цьому роді в кожній роті є завжди, так до у кожному взводі. Образ Теркіна має фольклорних корінь, це “богатир, сажень у плечах”, “веселун”, “людина колишня”. За ілюзією простацтва, балясів, бешкетництва ховаються моральна чуйність і почуття боргу сина перед Батьківщиною, здатність без фрази й пози зробити подвиг у будь-який момент. Подвиг солдата на війні показані Твардовським як щоденна й тяжка ратна праця й бій, і перехід на нові позиції, і нічліг в окопі або прямо на землі, “заслонюючись від смерті чорною тільки власною спиною…”. А герой, що робить цей подвиг, – звичайний, простий солдат: Людина простої закваски, що в бої не далека побоювання… та серйозний, та потішний, …він іде – святий і грішний…
В образі Теркіна Твардовський зображує кращі риси російського характеру – сміливість, завзятість, спритність, оптимізм і величезну відданість своїй рідній землі. Саме в захисті Батьківщини, життя на землі полягає справедливість народної Вітчизняної війни: “Бій іде святий і правий, смертний бій не заради слави – заради життя на землі”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)