Тема материнства в поемі «Наймичка»
Однім з найзворушливіших образів у шевченковій творчості, зокрема у великій книзі «Кобзар», є образ матері. Не можна поминути ті чулі, ласкаві слова, якими наш безсмертний Шевченко ушанував матір, ту просту селянську жінку, яка своєю щирою ласкою тільки й загоювала страждання дітей серед неволі й злиднів.
Сам він у дитинстві тільки й зазнав щастя, доки жива була його мати й своєю ласкою гріла й тішила чулого хлопчика. Але рано вмерла мати, й ті обставини, серед яких урвалося її життя, навіки вразили поета: Там матір добрую мою Ще молодую у могилу
Мабуть, Тарасова любов до власної неньки і пустила глибокі корені пошани і любові до її натруджених рук, зболеного серця, пошани до материнства. Образи Шевченкових жінок-матерів багатостраждальні. Такими є Оксана з поеми «Слепая», Катерина і Марія з однойменних поем. Такою є Ганна з поеми «Наймичка». Суворим був народний закон щодо дівочої неслави. Молоді жінки з обрізаною косою, з вічним соромом, із безталанними вже від самого народження дітьми. Тому-то легенди, балади, перекази, пісні доносять до нас гіркоту їхнього материнства. Дуже часто ця тема звучить у творчості Шевченка.
У
Безталанна жінка не забула свій гріх, бо пішла наймичкою в дім, де залишила хлопчика. її любов з першого дня життя дитини не холоне протягом довгих літ й обгортає дитину серед усяких умов життя чулим, ласкавим почуттям: Вона чує з тії хати, Як дитина дише… В будень і в неділю Головоньку йому змиє.
Глибоко відчуваючи душевний біль матері, Шевченко розуміє материнські почуття. Серед праці тяжкої, щоденного клопоту мати й уночі почує, як дитина її ворухнеться:
І укриє,й перехрестить. Тихо заколише… Сама не доїсть і не доп’є, -Його нагодує.
Турбота про майбутнє сина сягала так далеко, що Ганна відхилила пропозицію бути матір’ю на весіллі. На її думку, матір на весіллі у її Марка не може бути наймичкою. Але скільки треба було бідній жінці сили волі, щоб не «видати» себе:
…тільки наймичка шептала: Мати, мати, мати!
Лише перед смертю наймичка відкрила синові таємницю:
Прости мене! Я каралась Весь вік в чужій хаті… Прости мене, мій синочку! Я… я твоя мати.
Трагізм образу матері в поемі Шевченка «Наймичка» був продиктований суворим моральним народним законом, за яким Ганна змушена соромитись свого материнства. Але водночас Шевченко підніс у поемі образ жінки-матері на найвищий п’єдестал чистоти, глибини й вірності почуттів, моральну красу і велич материнства, прекрасного за своєю суттю.