Тейлор Едвард
Найповнішим виразником цих тенденцій був Едвард Тейлор (1832-1917). Його найважливішими попередниками у Німеччині були Т. Вайтц й О.
Басгиан. Вайтц вперше дав зведений етнографічний працю, охоплюючий все народи земної кулі, він також створив концепцію психологічного єдності. Вайтц був философом-психологом, Бастиан – лікарем, повністю які присвячували себе, проте, етнографії і объездившим всю земну кулю.
Праці Бас-тиана надзвичайно численні й досить різноманітні. Одне з його основних праць – “Людина перетворюється на історії. До
Слід лише вказати, що Бастиан займався, і первісним фольклором. Йому належить великою працею і за міфологією полінезійців. Ведучи мову про попередників Тэйлора, ми стверджуємо його залежність від названих учених. Ідеї зароджуються, оскільки вони відповідають вимогам епохи.
Значення Тэйлора науці історію людської культури можна порівняти багатозначно Дарвіна галузі біологічних наук. Його вчення – крок у напрямку до матеріалістичному розумінню історичного процесу. Тут то, можливо порушена
Основні праці Тэйлора: “Доісторичний побут людства і почав цивілізації”, “Первісна культура”, “Антропологія. Вступ до вивченню чоловіки й цивілізації”. З іншого боку, Тэйлором написано дуже багато невеликих за обсягом праць. Найбільш сильний вплив в розвитку світової науки, зокрема і російською, справила “Первісна культура”. По Тэйлору, все народи проходять однаковий шлях розвитку.
Народи сучасної об’єднаної Європи колись перебувають у тому самому стані первісності, що не нині перебувають “дикуни”. Ця думка надзвичайно розширює область порівняння. До кола порівнянь втягуються культура і фольклор первісних народів, якими європейська фольклористика, зокрема і російська, цілком нехтувала.
Цей фольклор є найбільш ранню щабель його розвитку. Отже як розширюється коло порівнянь, але вперше у їх науковий аналіз вносяться власне історичні перспективи. Сучасна культура, по Тэйлору, містить неусвідомлені, який ми зараз сказали, переосмислені залишки цієї первісної культури. Тейлор вводить надзвичайно плідне та найважливіше поняття “пережитків” (survіvals раніше переводилося як “переживання”).
Проте й міфологічна школа стверджувала, що казка – залишок первісного міфу. Але чому був цей первісний міф, було невідомо, та її конструювали шляхом абстракцій, причому конструювали неправильно чи приймали за первісний міф такі стадіально пізні явища, як “Ригведу”, яка була продукт вже класової, жрецької культури. Тепер первісний людина став в усій конкретності. Він описаний працями численних етнографічних експедицій. Первісної міфології у праці Тэйлора присвячено кілька глав.
Усе це частина вчення Тэйлора найбільш нам важлива і плідна. Тут уперше (в етнографічної науці – ред.) говориться про єдність історичного процесу. Цей процес відбувається Тэйлору видавався еволюційним, як еволюціоністом був і Дарвін.
Розвиток залежить від менш досконалого до досконалішого. Тейлор показує це розвитку жител від печери до сучасних будівель, розвиток знарядь виробництва від сокири до сучасної фабрики. Цьому процесу підвладні й духовна культура, мову, релігія і фольклор, хоча власне, про фольклорі Тейлор каже мало.
Явища духовної й матеріальної культури поставлені Тэйлором над обусловливающую зв’язок, а зв’язок паралельну. Вони об’єднані духовної діяльністю людини. Д/л Тэйлора психіка людини єдина протягом усього її раз – вітія, що саме нею визначається єдність явищ культури. Розвиток цієї психіки Тейлор сподівається як і, як розвиток, яке від простого до складного. Психіка первісної людини відповідає психіці дитини.
Від психіки людини сучасного вона відрізняється лише своєю примітивністю. У цьому ми поспіль не можемо зараз слідувати за Тэйлором.
Подібність явищ культури, зокрема і явищ фольклору, не визначається єдністю психіки. Духовна культура нам є явище надбудовне над явищами матеріальної культури. Проте нам важливо, що Тейлор вперше став на шлях вивчення мислення первісної людини.
Вивчення психіки первісної людини привело Тэй-лора до вченню про анимизме (anіma “душа, дух”)- Анімізм є світогляд^ первісної людини. Усій природі, всьому навколишнього світу первісне мислення приписує душу чи певне духовне початок.
Камені можуть говорити, дерева – кровоточити, якщо їх рубають, сонце може одружитися тощо. буд. Тейлор вперше встановлює сутність релігії не як віру лише у натхненність сонця, світил, хмар тощо.
Буд., бо як визнання наявності у світі якогось духовне начало. Це спостереження безсумнівно зроблено правильно, але саме явище анімізму складніше, ніж Тэйлору.
У його основних працях, наприклад, ще відбита відкрите пізніше явище тотемізму, що було велику проблему, це явище відбито лише у для її статтях.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)