Людина, творчість, культура в філософії М. Бердяєва

Зараз це дуже популярне ім’я і, дійсно, немає таких культурологічних проблем, яких би не торкнулася думка цього філософа. Бердяєв розглядає дух і мислення в руслі християнської традиції. Саме дух поєднує сферу людського зі сферою божественного: “Дух однаково і трансцендентний (потойбічний), і іманентний” (тобто має коріння в цьому світі – О. К.). Саме особистість, а не безособовий розум – справжній творець культури. І свобода духу – справжнє джерело творчої активності. Свободу духу людині надає не Бог, а вона, за Бердяєвим, має коріння у добуттєвому “нічого”, з якого Бог створив світ.

Вільна творча особистість стоїть вище за культуру.

Але культура і її форми часто протистоять особистості, сковуючи її свободу. Це може бути і благом (коли зберігає від свавілля творчої особистості), але може бути і драмою. Бердяєв, в чомусь продовжуючи О. Шпенглера, побачив драму творчості і культуру як деспота. Вільний дух і символічні форми культури, в яких повинен мислити дух творчої людини, – це протиріччя, яке породжує драму.






Мої роздуми над романом анна кареніна.
Людина, творчість, культура в філософії М. Бердяєва