Світ і людина в західноєвропейській прозі
У другій половині XX ст. зникає чітка межа між літературою реалістичною і нереалістичною. Більше того, є випадки, коли один і той же письменник пише реалістичні, модерністські і постмодерністські твори. Характерною рисою для реалістичної літератури є модель світу і людини. їй притаманний стійкий інтерес до соціальних явищ, протиріч дійсності, розкриття складної психології людини, багатогранність його внутрішнього світу. Сучасний роман тяжіє до документу, хроніки, факту, натуралізму, відходу від дидактичного пафосу класичної літератури. У
Вражає жанрове багатство західноєвропейської прози: від сімейної, соціальної епопеї до політичного, соціально-психологічного, сатиричного, документального роману, антиутопії, притчі та ін.
60-ті роки XX ст. стали переломними у французькій літературі. Споживче суспільство різко вдарило по духовних цінностях, почався процес уніфікації, речі стали витісняти людей.
Франсуаза Саган (1935-2004), автор психологічної прози, набула несподіваної популярності
25 березня 1993 року вийшло повне зібрання її творів, 1500 сторінок щастя.
Перший роман Ф. Саган “Добрий день, смуток” преса зустріла бурею статей, виступів, бурхливих суперечок. Важливу роль зіграло те, що високохудожній твір був написаний в юному віці. Але ще більше вразило читачів і критиків те, що розповідь веде героїня роману Сесіль – дівчина із добропорядної сім’ї, яка тільки-но вийшла із закритого католицького навчального закладу, де вона отримала середню освіту і відповідне морально виховання.
Конфлікт між Сесіль і Анною стає ядром роману. Анна, з точки зору Сесіль, сковує і принижує її як особистість, не дає їй вільно і імпульсивно розвиватись, за що і має бути наказаною. Чуттєва насолода життям отримала перемогу над розсудливістю.
Почуття перемогли розум. Але з іншого боку, той самий конфлікт поступово набуває інших фарб. Все чіткіше проявляється в тексті роману суть того, що Сесіль захищає бездуховне, егоїстичне, пусте існування. Вона відстоює чисто функціональний підхід до людей, при якому людина важлива і цінна не сама по собі, не своїми особистими якостями, а лише як предмет задоволення. Анна, навпаки, втілює більш високу культуру почуттів, більш високо духовне і моральне начало. Якщо для Сесіль і її батька кохання – лише особисті приємні почуття-від змін партнера, то для Анни – це постійна ніжність, бажання бути комусь потрібною. Сесіль захоплюється людськими якостями Анни, її вмінням володіти собою. Вона навіть полюбила б цю жінку, якби вона не стала на її шляху насолоди.
І ось шлях вільний, перешкода прибрана, але замість радості Сесіль раптом відчула незнайоме почуття і назвала його “смутком”. Вся історія з Анною, її загибеллю викликали сильне моральне потрясіння в душі героїні. Вона чітко з’ясувала для себе аморальність того бездумного життя, яке вони ведуть з батьком і, очевидно, будуть продовжувати вести. Світ традиційних моральних якостей, які відстоювала Анна, постає перед Сесіль і всім її поколінням безнадійно застарілим, складається враження, що нема нічого цінного, заради чого треба жити, працювати, горіти. Сесіль відчуває це так гостро, що їй здається, ніби вона зазирнула у прірву, в безодню порожнечі – і здригнулася від жаху. Роман “Добрий день, смуток” був свого роду сигналом тривоги, викликаним моральним неблагополуччям і бездуховністю суспільства.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)