Суперечливість і трагічність образу Понтія Пілата (за твором М. Булгакова “Майстер і Маргарита”)

Суперечливість і трагічність образу Понтія Пілата (за твором М. Булгакова “Майстер і Маргарита”)

І. Пілат – уособлення влади. (Понтій Пілат – п’ятий прокуратор Іудеї – людина державна. Він змушений перебувати в Єршалаїмі, який ненавидить, через свій обов’язок. Пілат жорстокий, його називають “лютим чудовиськом”, а він цим ще й вихваляється, бо вважає, що світом керує закон сили. Він був воїном і знає ціну небезпеці, а тому вважає що перемагає лише сильний, такий, що не відає страху, сумнівів, жалості. Пілат знає, що переможець завжди самотній і в нього не може бути друзів, а є лише вороги і заздрісники. Таким зробила його влада. її закон диктує риси того, хто може мати владу. Це взаємозалежно.)
ІІ. Понтій Пілат як людина.
1. Потреба у спілкуванні. (Йому рівних немає, як немає людини, з якою він хотів би поспілкуватися. Лише собака, якого він любить. Пес залишається вірним йому назавжди. Але зустрівши у Єшуа мудрого співрозмовника, він зрозумів, що це і є та людина, з якою він хотів би спілкуватися вічно.)
2. Розум мислячої людини. (Єшуа говорить Пілатові, що той видається йому розумною людиною. І це не лестощі. Пілат не примітивна людина, тому він одразу зрозумів, що перед ним зовсім не злий розбійник і руйнівник храмів. Він побачив нарешті людину, з якою варто спілкуватися й від якої можна не чекати на підступ й зраду. Але як мисляча людина Пілат розумів...

пружини правосуддя й задум Каїфи.)
3. Людські слабкості Пілата. (Пілат вирішує врятувати Єшуа від страти, але Каїфа невблаганний: Сіндріон своїх рішень не змінює. І Понтій Пілат зрозумів, що його зусилля не тільки марні, але й небезпечні для нього. Він злякався. Тому й умовляє себе, що Єшуа відпустять за законом Песаха, бо він же не розбійник, як інші приречені на страту. “Боягузтво – найтяжча вада”, – повторює Воланд під час нічного польоту. І це стосується й Понтія Пілата. За це його було покарано.)
ІІІ. Чому Понтій Пілат заслужив на “світло”? (Понтій Пілат ніби передбачав свою славу і вже ненавидів безсмертя, тому що розумів: він здійснив непоправне, це його гріх. За це Воланд забирає його до себе аж на 12 тисяч лун. Але на Великому балі в сатани він не присутній. Чому? Та перш за все тому, що він не такий, як ті грішники. Вони або не каються зовсім, або, як Фріда, жадають прощення ззовні. Понтій Пілат не пробачив себе сам і тому не потребує зовнішнього прощення. Це нічого не змінить. Він судить себе сам найвищим судом – совістю. Не випадково й тоді, коли його простили й він нарешті йде місячною дорогою поряд з Єшуа, Пілат благально заглядає в очі Єшуа й стривожено питає: “Скажи, адже страти не було?” Понтій Пілат вистраждав свій гріх, спокутував його стражданням і тому заслуговує на “світ”.)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...