Сюжетна організація роману М. Булгакова “Майстер і Маргарита”
Роман М. Булгакова “Майстер і Маргарита” цо водночас філософський, фантастичний і сатиричний роман. У цьому творі письменнику вдалося об’єднати в єдине ціле міф і реальність, сатиричне описання побуту та романтичну лінію сюжету, іронію й сарказм. Звідси і незвичайна художня організація твору: він складається ніби з трьох світів. Перший – міфологічний, або біблійний (його ще називають історичним). У ньому відбуваються найважливіші й поворотні, з погляду християнства, події: явлення Христа, його прагнення до істини, його розп’яття.
Третій – фантастичний світ, він належить духу зла, володарю тіней Воланду та його почтові, тут відбуваються фантастичні події (наприклад, бал у сатани – своєрідний парад людських вад і’підступності).
Воланду належить і чистилище, де перебувають Понтій Пілат,.який спокутує провину, і Майстер, який знаходить тут вічний дім. Усі три світи взаємно проникненні. Так, наприклад, про події, що відбуваються в давньому місті Єршалаїмі, розповідає
“Майстер і Маргарита” – лірико-філософська поема в прозі про любов і моральний обов’язок, про нелюдськість зла, про істинну творчість, яка завжди є подоланням нелюдськості, пориванням до світла й добра. Сюжет має багато ліній. Основних три: філософська – Ієшуа й Понтій Пілат, любовна – Майстер і Маргарита, містична й сатирична – Воланд, увесь його почет і москвичі. Ці лінії тісно пов’язані між собою образом Воланда.
Через євангельський сюжет реалізується лінія паралельності образів Ієшуа та Христа, Ієшуа та Понтія Пілата. Сатиричний план роману поданий у протиставленні Воланда світу московських обивателів. Романтичний пласт представлений лінією Майстра й Мар-гарити. Сюжет розгортається через незвичайну хронологію роману: “сучасність”, у якій живуть і діють москвичі 30-х років, і “минуле”, де відбуваються події роману Майстра. У романі є герої, що однаково належать обом світам. Вірогідно, для них існує ще й третій вимір. Читаючи твір, ми бачимо, що події відбувалися в одному й тому ж місяці й за декілька днів до Великодня, але з перервою в 1900 років, що доводить глибокий зв’язок між московськими та єршалаїмськими розділами. Кожен розділ роману Майстра розпочинається тими ж словами, якими завершився попередній розділ з життя москвичів 30-х років. Відчувається таємничий зв’язок між подіями в сучасній Москві та Єршалаїмі за багато років до того.
Події роману, що розділені в часі майже двома тисячоліттями, гармоніюють між собою, їх пов’язує боротьба зі злом, пошук істини, творчість. Таким чином, художнє ціле булгаковського роману – це своєрідне перехрестя двох світів, які зустрічаються у своєрідному “третьому світі”.
Образ Понтія Пілата драматичний: він як позивач, і потерпілий. Відступившись від Ієшуа, він гине як вільна особистість. Ієшуа являє собою загрозу для тоталітарного Риму своїми утопічним ідеями про “царство істини і справедливості”. Тема відступництва в романі тісно Пов’язана з темою спокутування.
В образі Ієшуа Булгаков по-своєму розповідає легенду про Христа. Це звичайна, смертна людина, мудра, прониклива й простодушна. Разом із тим він – утілення чистої ідеї, найвищий прообраз людини й людства. Ієшуа беззахисний, фізично слабкий, однак сильний духовно, бо є передвісником нових людських ідеалів. Прообраз сатани – Воланд – всюдисущий: йому підкорені простір і час, він міг бути присутнім під час допитів Ієшуа Понтієм Пілатом, снідати разом із філософом Кантом, знати багатьох видатних людей минулого, але ніхто крім Майстра й Маргарити, не розпізнає у Воланді сатану. Усевидющому Воланду відкритий світ без мішури, він споглядає на людину й людство, прагнучи виявити/в них недосконале. Він висміює, нищить все те, що втратило високий ідеал, занепало морально. Він відновлює баланс між добром і злом і цим певною мірою служить добру.
Зіштовхнувши світ московського міщанства, ділків, заздрісників, злодіїв і хабарників з нечистою силою, письменник ніби визначає, чи є в сірих обивателях моральне підґрунтя, здатне протистояти спокусі. Що стосується письменників МАССОЛІТу, то їх усіх об’єднує не поклик митця, а жага до володіння членським квитком, коричневим, із золотою каймою, що пахне дорогою шкірою.
Майстер і Маргарита не схожі на московських обивателів. Поведінка героїв визначена не збігом обставин, а слідуванням своєму моральному вибору. Для Майстра – це ідея творчості. Історія з романом, що він пише, – це певною мірою й історія роману Булга-кова. Обов’язок письменника в тому, щоб повернути людині віру в високі ідеали, відновити істину. У цьому й полягає сенс булга-ковської формули: рукописи не горять. Майстер відмовляється від свого роману, спалює його.
Маргарита в ім’я свого кохання й віри в талант Майстра долає страх і власну слабкість, перемагає обставини. На прикладі Маргарити Вулгаков довів, що кожна людина має зробити свій особистий вибір, не звертаючись за допомогою до вищих сил, не чекаючи ми-лостей від життя, людина повинна сама вирішувати свою долю.
Особливе значення в розумінні ідеї, концепції твору мають епіграф до роману й епілог. Наприклад, слова епіграфу “Я – тої сили частка, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого” розкривають значення образу Воланда. Епілог роману не дає підстав для оптимізму: бісівське начало – у самій людині, і ЇЇ сутність мало змінюється з часом. Вулгаков писав “Майстра і Маргариту” як історично й психологічно вірогідну книжку про свій час і людей, і тому роман став унікальним людським документом тієї знакової епохи.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)