Соціальний, моральний і філософський зміст бунту Родіона Раскольникова

“К топору зовите Русь!” – це слова з відомого листа до “Колокола”.
Із сокирою під пахвою йде до своєї жертви колишній студент Родіон Романович Раскольников. Тобто Достоєвський бажав поставити знак тотожності між кримінальним злочином і революцією. Але і кримінальним злочином не назвати те, що зробив герой роману.
Спочатку скажемо про те, що жодного разу ми не прочитали ту статтю головного героя, яка б дозволила нам до кінця зрозуміти вчинок героя. її ми чуємо у переказі різних людей, та про ці перекази Раскольников каже, що

це не зовсім те, що він писав. Що ці думки не були оригінальними на той час, знаємо. Ідея супермена уже блукала Європою поруч із привидом комунізму як його антитеза. Наполеон ІІІ цілу книгу надрукував про це, між іншим, у Росії. Щось таке писав Р. Кіплінг, оспівуючи тягар білої людини…
Потім скажемо про те, що ця ідея – ідея Надлюдини – завжди була наскрізь буржуазною і залишається такою досі. Навіть дітям її прищеплюють, пропагуючи звитяги Людини-Павука, або Маски, або Термінатора і таке інше. Щоправда, у тогочасній Росії буржуазна революція справді була б корисною і демократичною.
Проте ця ідея ніколи не
була революційною. Це була мрія про переворот, про заколот небагатьох, бидло повинно було чекати на допомогу від нових господарів життя. Але треба було достеменно знати, чи є конкретна особа такою, що має право на руйнування устрою суспільства.
Через те і проводить Раскольников свій експеримент, який доводить йому лише одне: забиваючи один (насправді два) екземпляр бидла, він забив самого себе. Бо бидло неподільне, воно є маса. Ось що означає болісний крик Родіона Романовича.” “Я не старуху убил, я себя убил!” Справді себе – і через те, що я тільки-но написав, і через те, що він вважав себе Окремим, а виявився Часткою того ненависного йому плину “твари дрожащей”. Був Великою Гордою Надлюдиною, а став миршавим невдахою, одним із мільйонів… Яке розчарування! Проте це не змінило погляду героя: той факт, що він не Супермен, не доводить йому, як і багатьом його послідовникам, хибність обраного шляху. Адже він спирається на життєві факти, на біографії Великих Особистостей минулого. Вони усі були злочинцями, порушниками старого закону, і писали нові закони, у світлі яких не були злочинцями.
Через те Велика Людина і “право имеет”, в той час як череда тихесенько підкоряється нагаю нового пастиря. Так вважали наступники Раскольникова від есерів Азефа аж до італійських “Червоних бригад”. Але ж так само вважали і їх супротивники: від фашистів Габріеля Д’Анунціо до чорних полковників і генералів, що створювали воєнні хунти.
Зробимо висновки. Соціальний зміст бунту Раскольникова цілковито буржуазний. Він оснований на поділі суспільства на еліту і масу, причому еліта є керівником усіх процесів, а маса виконує задум еліти, зокрема і в інсценізації демократії. Звідси і зміна орієнтирів. Філософія суспільства є у романі швидше філософією одинака, бо відкидає колективізм як такий. Коротше кажучи, це бунт здичавілого дрібного буржуа, якого обійшли під час розподілу “пирога”.
Особисто я у перевиховання вбивці-експериментатора не вірю. Той, хто переступив, ніколи не повернеться до людей. Він тому й обирає Соню Мармеладову, що вона теж переступила і теж задля того, щоб комусь хоч на мить поліпшити життя. Вони близькі, хоч спочатку вбивця намагався відокремити себе від блудниці. І якщо у суспільстві з’явилися повії, то слід чекати на появу й убивць і зрадників.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Соціальний, моральний і філософський зміст бунту Родіона Раскольникова