“Слово про похід Ігорів” – перлина давньої літератури
Історія “Слова… Твір був знайдений графом О. Мусіним-Пушкіним, вперше видано ним же 1800 року. Оригінал загинув під час пожежі у Москві. Збереглися дві повні копії списку Мусіна-Пушкіна й кілька окремих виписок. Навколо “Слова…” точились численні наукові дискусії – як з приводу авторства, так і з приводу можливої містифікації. Версія про те, що “Слово…” є не оригінальним твором XІІ століття, а пізнішою містифікацією, не підтверджена серйозними науковими дослідженнями. Слово…” оповідає про похід новгород-сіверського
Образ Руської землі. Образ Руської землі с центральним образом твору. Не стільки доля держави, скільки доля народу, землі як батьківщини хвилює князів, автора, воїнів. Патріотичний пафос простежується
Образи князів. Князь Ігор, вирушаючи у похід, сам наражає себе на небезпеку, проте він настільки захоплений думкою про помсту половцям, Ігнорує навіть сонячне затемнення, то сприймається всіма як погана прикмета. Автор “Слова…” поважає мужність і завзяття Ігоря, одночасно. Засуджуючи його за гарячкуватість. Образ Ігоря, попри все, не ідеалізується стаючи від цього більш реалістичним. Особливе місце посідає у творі образ князя Святослава. У тексті наводиться сон Святослава і так зване “золоте слово” – думка князя про те, що тільки разом, тільки об’єднавшись можна боронити рідну землю. На тлі постійних міжусобних суперечок, що точились між князівствами, заклик Святослава до об’єднання заради Русі виглядає особливо вражаюче, недарма його метафорично названо “Золотим словом Святослава”. Автор тексту підтримує думку князя про необхідність об’єднання. Зображено й інших князів – подано похвальне слово “старим” князям Ігореві і Всеволоду, молодому князю Володимиру Ігоровичу. Звитяжним зображено князя Тура Всеволода, який бере участь у поході разом з Ігорем.
Ярославна. Ярославна – один і найвідоміших жіночих образів української літератури. У “Слові…” описується її монолог -.”Плач Ярославни”. Слово князівни, яка тужить за своїм коханим, переймається успіхом його війська не тільки насичені напруженими емоціями жінки, а й багаті на художні прийоми, відображають особливе мислення тогочасних людей (зверненя до сил природи), містять фольклорні й міфологічні мотиви (лікування водою – “мертва і жива вода”). “Плач Ярославни” був предметом літературних переспівів.
Образ автора. Постать справжнього автора “Слова…” невідома. Імовірно, це був хтось із полку Ігоря. Автор добре обізнаний у подіях, видно, що йому знайома Руська земля. Поет висловлює своє ставлення до зображуваного – засуджує міжусобиці князівські, закликає до єднання і боротьби.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)