“Злочин і покарання” – ідеологічний, філософський роман, роман-експеримент. Перевіряється теорія, згідно якої “обрані” “право мають” розпоряджатися життями “тварюк тремтячих”. “Двійники” Раскольникова – Лужин і Свидригайлов – діють за цим принципом, не замислюючись. Нелюдяна ідея
“Поети багато про орлів у віршах пишуть, і завжди з похвалою… Так що коли, наприклад, хочуть оспівати у віршах городового, то неодмінно порівнюють його з орлом”. Оповідач дивується, чому ж орел миша простив, а
“Це озеро не відшукаєш на карті. Невелике воно. Невелике, зате пам’ятне для Васютки. Ще б! Чи мала честь для тринадцятилітнього хлопчиська – озеро, назване його ім’ям! Пускай воно й не велико, не те що,
БАТЬКИ Й ДІТИ Пан Микола Петрович Кірсанов чекає свого сина, що повинен приїхати до нього в гості. Микола Петрович у колишні роки збирався піти на військову службу, але зламав ногу. Учився в Петербурзькому університеті.
Дія відбувається в сучасної авторові п’єси Німеччини. Події розвертаються протягом двох років. Драмі поданий епіграф – слова Гіппократа: “Чого не зціляють ліків, зціляє залізо; чого не зціляє залізо, зціляє вогонь”. В основі сюжету лежить
Доля оповідача схожа з долею самого Олександра Ісайовича Солженицина – він теж фронтовик. І теж повернення його із фронту затрималося “годиков на десять”. Тобто довелося відсидіти нізащо – як полстрани, якщо не більше, сиділо
Один раз, удивляючись у розфарбовану особу кам’яної Діви Марії, оповідач згадав земну жінку, “яку не смів, не мав права забути”. Під час війни хутір, де жила двадцатидевятилетняя Марія, захопили фашисти. Хати спалили, жителів кудись
Події в повісті описуються паралельно, у цьому полягає своєрідність сюжету. Відносини між героями побудовані на потрійному конфлікті: між Вакулою й Чубом; Вакулою й Оксаною; Вакулою й чортом. У повісті також розвивається конфлікт між Солохою
Льгов “Льгов – велике степове село з досить древньою кам’яною одноглавою церквою й двома млинами на болотистій річці Росоте. Ця річка… перетворюється в широкий ставок, по краях і де посередине зарослим густим очеретом… На
Жанр визначений самим автором – це оповідь, твір усної народної творчості, що спирається на віддання, легенди. Мова оповіді незвичайна: багато слів спотворені, начебто їх вимовляла малограмотна людина: “мелкоскоп”(мікроскоп), “керамиды”(піраміди) і так далі. Це одно