Короткий зміст Орел-Меценат Салтикова-Щедрина М. Е

“Поети багато про орлів у віршах пишуть, і завжди з похвалою… Так що коли, наприклад, хочуть оспівати у віршах городового, то неодмінно порівнюють його з орлом”. Оповідач дивується, чому ж орел миша простив, а не навпаки. Але адже “зовсім не потім орел мишей ловить, щоб їх прощати”.

Та й інші пернаті бояться орла, а зовсім ним не захоплюються. Далі автор порівнює однієї заможної людини сорлом. Стало йому нудно й сказав своїй орлиці: “Нудно сам-друг віч-на-віч жити. Дивишся цілий день на сонце – інду одурієш”.

Схотілося

йому набрати двірні. “Ворони б плітки йому переносили, папуги – кувиркались би, сорока б кашу варила, шпаки – величальні пісні б співали, сови, сичі так пугачі по ночах дозором літали б, а яструби, шуліки так соколи їжу б йому добували. А він би залишив при собі одну кровожерливість”. Наказав тоді орел яструбові, шуліці й соколові зібрати двірню. Зібрали спочатку ворон, потім “з деркачів і гагар духовий оркестр зібрали, папуг блазнями нарядили, сороці-белобоке, благо злодійка вона, ключі від скарбниці доручили, сичів так пугачів змусили по ночах дозором літати”.

“Навіть зозулю не забули, у ворожки при орлиці

визначили, а для кукушкиних сиріт виховний будинок вибудували”. І снігур вирішив до орла у двірню піти. За ним і з. “… Либонь-Або він вороньим утриманням дослідження мої віддрукує!

” Соловей же хотів, щоб почитали його, тому й пішов служити до орла, “думався: орел йому на шию намисто з мурашиних яєць повісить, всі груди живими тарганами изукрасит, а орлиця буде таємні побачення при місяці призначати… ” Сова порадила “науки й мистецтва у дворнях заводити, тому що при них і орлам занятнее живеться, та й з боку подивитися не соромно”. Сокіл і сова вирішили навчити грамоті самого орла. “Учили його по звуковому методі, легко й цікаво, але, як не билися, він і через рік, замість “Орел”, підписувався “Арер”.

“…Сокіл теж щохвилини вселяв, що без перших чотирьох правил арифметики награбований видобуток розділити не можна. – Украв ти десять гусенков, двох письмоводителеві квартального подарував, один сам з’їв – скільки в запасі залишилося? – з укоризною запитував сокіл Орел не міг дозволити й мовчав, але зло проти сокола накоплялося в його серце з кожним днем більше й більше”. Став від себе гнати орел учителів своїх.

А коли сова не захотіла залишити в спокої пана, “в одна мить повернулася орел до сови й розірвав її надвоє”. І сокола та ж доля осягла. А потім і “шпаки залінувалися, деркачі стали фальшивити, сорока-білобока крала без просипу, а на воронах нагромадилася така пропасти недоїмок, що довелося вдатися до екзекуції. Дійшло до того, що навіть їжу орлові з орлицею почали подавати зіпсовану”.

Стали тоді птахів стратити й у темниць заточать. “Двірня спорожніла. Залишилися орел з орлицею, і при них яструб так шуліка. А вдалині – маса вороняч, що безсовісно плодилося”.

“Тоді шуліка з яструбом, не знаючи, кого переводити (вороняччя в рахунок не покладалося), стали переводити один одного”. Отут і ворони все розлетілися. “Погнався за ними орел, так не отут-те було: солодке поміщицьке життя до того його розпестило, що він ледь крильми міг ворушити”.






Твір опис картини запорожець.
Короткий зміст Орел-Меценат Салтикова-Щедрина М. Е