Символічність образу вишневого саду у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”

Свою останню п’єсу “Вишневий сад” Чехов написав 1904 року. Щось дуже надзвичайне має місце в самій назві твору – “Вишневий сад”. Перші сторінки п’єси наповнені очікуванням. Чекають хазяйку дому Любов Андріївну Ранєвську, яка повертається з Парижа, тому що через відсутність коштів будинок продають. Саме тут вона виросла, тут “щастя прокидалося” з нею кожного ранку. Усі ці речі їй дуже любі, вона не може без сліз увійти до дитячої кімнати. Для неї цей дім, цей сад – її дорогоцінне, чисте минуле, їй здається, ніби по саду йде

її померла мама… Прощавання нової, молодої, завтрашньої Росії з минулим, віджитим – в цьому і є зміст “Вишневого саду”. Настільки визрів кінець старого життя, що воно вже здається нереальним. У цьому настрій п’єси. Колишні хазяї сада, Ранєвська та Гаєв, бачать в ньому символ простої краси і символ старого, дорогого для них способу життя. Але своїм ставленням хазяї довели дім і сад до надзвичайно поганого стану. Цей дім на торгах купує друг родини, купець Лопахін. Коли сталося лихо, з’ясовується, що ніякої драми для Ранєвської і Гаєва немає. Ранєвська повертається до Парижа, до свого старого “кохання”,
до якого вона і так повернулася б. Гаєв, незважаючи на попередні розмови, сприймає ці події як неминучість і нічого не робить, щоб зупинити їх. “Страшная драма” не є драмою, тому що ці люди не можуть переживати серйозні глибокі почуття.

Образ вишневого саду відіграє дуже велику роль. З одного боку, він символізує старе життя, минуле, яке втратило свій вплив, вмирає разом з прекрасним садом. Його вбивають нові капіталісти, які найбільше цінують прибутки, котрі може принести земля, зайнята садами. І ось з’являються орендатори, які приносять користь Лопахіну і знищують сад, який стільки років був символом краси та гармонії.

З другого боку, поетичний сад уособлює нерозривність часу, він усе пам’ятає. Як казав Петя, “з кожної вишні в садку, з кожного листочка, з кожного стовбура… дивляться на нас людські істоти”…

Сад – символ не тільки історичної пам’яті, але й вічного оновлення життя, а Аня, яка є спадкоємцем, дочка Ранєвської, весело сміється, дзвінко прощається з усією цією старою, мертвою красою, що втратила зміст. їй допомагає в духовному розвитку, у формуванні ставлення до минулого і майбутнього країни студент Петя Трофимов. Читач очікує пояснення, але його немає. 1 тому він повинен сам домислити, що за цим мовчанням приховується. Чехов назвав свій твір комедією. Хоча насправді у п’єсі “Вишневий сад” зображується трагедія суспільного життя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Символічність образу вишневого саду у п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”