Розподіл казок Аарне
Казки діляться Аарне втричі великих розряду: 1) казки про тварин, 2) власне казки, 3) анекдоти. Ця номенклатура ні вдала, оскільки тут казки про тварин начебто не зізнаються власне казками. Казки про тварин діляться за тваринам (про лисиці, інших тварин, про диких та свійських тварин, про людину і тварин тощо. буд. до “інших тварин і звинувачують предметів”). Неправильність і незручності такий класифікації розкриваються лише за детального ознайомлення із нею.
Так, казка “Сонце, мороз і” потрапляє у рубрику “інших тварин і звинувачують
Кожен з цих розрядів ділиться на подразряды. Чарівні казки розподілені за діючими особам, але цього не витриманий,
Буд.; новеллистические – “герой одружується з царівною”, “вірність та невинність”, “виправлення дружини” тощо. буд.). Ми вважали б мотив “герой одружується з царівною” характерним й не так для новелістичної, скільки для чарівної казки, де зараз його нерідко слугує розв’язкою. Нарешті, анекдоти розподілені за діючими особам (про пошехонцах, чоловіках, жінках і т.
Буд.), але принцип не витриманий, щодо нього домішується і підрозділ за мотивами (про щастя із нагоди).
Отже, недоліки цієї класифікації цілком очевидні. Вона може бути виправлено через усунення окремих дефектів: її вади органічні. Для правильної класифікації ще настав час, бо ще не вивчена поетика казки. А дана класифікація має розглядатись лише як допоміжного засобу до створення покажчика, як зміст щодо нього, т. е.
І суто прикладна, але з науково-пізнавальна. У радянському науці за необхідність перебудови класифікації з особливою чіткістю висловився А. І. Никіфоров у своїй ввідна статті до антології Капіци й у спеціальної роботі “Жанри російської казки”, у яких називалися. У першій їх Никіфоров йде ще звичайним шляхом.
Він налічує п’ять жанрів казки: приказки, фантастичні, чи чудові, життєві, релігійні (легендарні) і, нарешті, дитячі. Дивно тут обділені казки про тварин. Інакше запитали у роботі “Жанри російської казки”. Никіфоров підкреслює важливість та складність питання, його нерозв’язність й необхідність знайти нові принципи класифікації. Цей принципово новий шлях і запропонував.
Для Никифорова казка – не текст чи сюжет, а складний комплекс нижченаведених, до складу якої належать факти й форми виконання. Ця думка як така безсумнівно правильна. Як досвідчений і наглядова збирач, Никіфоров як читає казку, він би бачить, і чує її виконання. Жива казка – нечисте епічний жанр. Саме з ознакою форм виконання й побутування і намагався розподіляти казки.
Однак цю спробу все-таки можна назвати вдалою: безсумнівний факт, що одне й та казка може виконуватися по-різному. Проте спроба Никифорова має значення, але не ролі внеску до класифікацію казок, а ролі огляду форм виконання, про що ми скажемо трохи нижче, у розділі про форми виконання казки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)