Розкриття внутрішнього стану людини в новелі “Іntermezzo’ М. Коцюбинського
Сучасники довго не визнавали імпресіоністичної манери письма. Але це неприйняття йшло невід некультурності та невігластва, а від свідомої прихильності до протилежної системи цінностей і смаків. Неуважність до традиційного сюжету, піднесення ролі окремої художньої деталі, яскрава колористика, значний психологізм – це дивувало і водночас захоплювало в новому напрямку мистецтва.
Видатним засновником і представником українського літературного імпресіонізму був Михайло Коцюбинський. Почавши як письменник-реаліст, М. Коцюбинський
У новелі “Іntermezzo” сюжет відходить на другий план, майже відсутні портретні описи, усе підпорядковується одній меті – глибокому проникненню у духовний і психічний стан людини, вивченню нюансів душевних поривів і тонких переживань персонажа.
На перший погляд, твір – це ніби суцільний пейзаж, насправді ж квіти, рослини, птахи – це лише символи внутрішніх явищ і процесів, що відбуваються в душі героя. “Я утомився. Бо життя безупинно і
Байдужа людина – хвора людина, і найкращі ліки для неї – самотність. От тільки як досягти її, якщо з кожного куточка кімнати дивляться очі тих, хто страждає і потребує допомоги? Природа стає цілющим джерелом, яке дає сили і наснагу, лікує хвору душу, повертає здатність співчувати. Визнає герой новели: “Тепер я можу спокійно спати, твої міцні стіни стануть між мною і цілим світом”. Ниви у червні, сонце, зозуля і жайворонки, три білих вівчарки – дійові особи – стають тими, кому відкривається головний герой. Він п’є тепло сонця, цей “зцілющий напій, …як дитина молоко з матерніх грудей”, і підглядає, як жайворонок натягає струни між небом і землею, щоб заграти свою дзвінку неповторну пісню життя. Зозулине “ку-ку” змивало поступово утому, спливаючи, як сльози по березі.
Тільки коли кожен з нас зможе осягнути зображену красу природи, ми зрозуміємо глибину душевної драми головного персонажа, яку М. Коцюбинський передає за допомогою методу “від противного”: чим яскравіші барви, запахи, дзвінкіші звуки, які сприймає герой, тим темніша (можна це уявити) порожнеча була в його душі перед невеличким іntermezzo на Кононівських полях.
Поступово “з-під старої сторінки життя визирала нова і чиста”. Головний герой підтягнув струни своєї душі і може йти між люди – допомагати, творити, переживати, співчувати: “Йду між люди. Душа готова, струни тугі, наладжені, вона вже грає…”
Так за допомогою художньої деталі, засобу внутрішнього монологу, контрасту в настроєвій тональності дійових осіб (Моя утома, Людське горе, Залізна рука города, Ниви у червні, Зозуля, Сонце тощо) видатний психологіст М. Коцюбинський розкриває внутрішній стан свого героя, зображує його переживання і страждання.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)