Митець і суспільство в новелі «Іntermezzo»

У 1908 році світ отримав нову роботу видатного українського письменника Михайла Коцюбинського з доволі цікавою назвою «Іntermezzo».

Чому страшенно стомлений службою, активною громадською роботою митець пише твір, де основними героями стають сили природи, птахи, почуття? Мабуть, через те, що людина, як стверджував Коцюбинський, – дитя природи і боляче переживає порушення зв’язків з нею.

Отож, щоб відновити свої сили для праці, виїжджає письменник на відпочинок, де читатиме «велику книгу природи» і черпатиме снагу з її чистих і глибоких

джерел. Але навіть на тлі природи довгий час нервова система залишалася збудженою. Проте краса навколишнього світу, його неповторність викликають цілу зливу позитивних емоцій, втома відступає, надаючи місце натхненню. Сонце, поле, птахи входять у душу художника незвичайними барвами трав, граціозними рухами і гармонійною музикою.

На початку твору звучать мінорні нотки, бо ліричний герой переживає духовну кризу, він виснажений справами, боротьбою, мета якої – запобігти людському горю. Але наодинці з чарівною природою він вперше помічає, то так багато навколо веселих барв: неба, сонця, веселої зелені. Прогулянки в поле,

споглядання загадкового і чарівного пейзажу відновлюють сили митця. Запахи, голоси, кольори дедалі більше проникають у його душу, наповнюють її оптимізмом, радістю змін.

У світі природи герой особливо любить сонце, яке сповнює його душу любов’ю до життя, до людини, до свободи. Сонце – традиційний образ нового життя, а морок – символ гніту й насильства.

Новела «Іntermezzo» – суцільний пейзаж. Здається, що письменник став прибічником «чистого мистецтва». Л може, це не так, і в картині природи є ще й поетичний зміст? Саме природа примушує втому, яка заволоділа героєм, відступити підтиском життєстверджуючих сил. І наприкінці новели, згадуючи про сонце і жайворонків, шовкове шумовиння полів і зозулю, ліричний герой зауважить: «Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі, і змивало мою утому».

Показавши в образі ліричного героя новели інтелігентного, демократично настроєного митця, Коцюбинський в глибоко інтимній, сповідальній художній формі ставить проблему взаємин художника і суспільства. Його герой, незважаючи на особистий психічний стан утоми і загальну суспільно-політичну атмосферу апатії, знов-таки йде до людей, до боротьби з людським горем. Його світогляд, моральна позиція не дозволяють стояти осторонь життя.

Письменник показує тимчасовість такого стану, підносить ідею «одужання» інтелігенції після короткого перепочинку, тобто інтермецо. Таким чином, через ліричні образи природи видатний український письменник не тільки зображує власні переживання, а й художньо узагальнює нові настрої української інтелігенції на початку століття.

Що сьогодні нас приваблює в новелі «Іntermezzo»? Па мій погляд, це образ ліричного героя – чесного художника, сміливого, цілковито відданого людом. Не страх, не зневіра, не зрада суспільних ідеалів, а лише перевтома змушують його перепочити. Кожна неправда, несправедливість, людське горе потрясають його чутливу душу, але сприймати їх він більше не може. «Моє серце не може більше вмістити. Воно повне ущерть».

Отже, герой не може бачити людей і не може не бути самотнім. Він прагне лише перерви – інтермецо. Врешті відпочинок повертає йому сили, а образи природи показують, як поступово повертається до нього рівновага, зникає роздвоєння, приходить бажання знову виконувати свої громадянські обов’язки.






Сімейне щастя в родині хельмерів не склалося.
Митець і суспільство в новелі «Іntermezzo»