Толстой – майстер зображення внутрішнього стану

Кожна епоха по-своєму представляє ідеал людини. На нього впливають різні чинники, здебільшого соціальні. І найвидатниші постаті намагаються вдихнути життя в ідеал своєї епохи. Так, Лев Миколайович Толстой, хоча і вірш; у людську простоту і правду, зображував велику людську єдність і людину на фоні цієї єдності.

Проте ця людина була представником панівного класу. Всі твори Толстого розкривають проблеми людини. Тому найбільш вагомі постаті, зображені автором, проходять через своєрідний психологічний злам.

У П’єра Безухова, одного

з героїв роману-епопеї «Війна і мир», таких зламів кілька. Викликані вони розладом із самим собою, неприйняттям середовища, до якого він належав. Переважали об’єктивні чинники: життєвий устрій Росії змінився під впливом війни 1812 року. Саме цей факт відродив П’єра у той момент, коли він остаточно перекопався у марності своїх внутрішніх зусиль, і перед нами з’являється новий герой, загартований усвідомленням близькості до народу.

Андрій Болконський значно раніше переглядає свої колишні ідеали. На це наштовхнули його і аустерліцькі події, і смерть дружини, і пов’язане з цією смертю почуття відповідальності

за долю близької людини, і спроби знайти себе у прилученні до реформаторської діяльності Сперанського, і невірність Наташі. Моральну опору Андрій Волконський знайшов в усвідомленні себе як частки великого цілого, ім’я якому – народ.

У «Анні Кареніній» межа між добром і злом – у духовному світі героїв. Риси характеру Анни Кареніної, такі як сила волі, високо розвинене почуття людської гідності, сміливість і відвертість, зумовлюють психологічний стан, в якому повсякчас перебуває героїня. В задушливій атмосфері аристократичного світу вона не може не покохати Вронського, наділеного позитивними якостями.

Але Вронський не зміг подолати суперечливість між своїми благородними вчинками і мораллю свого оточення. Отже, внутрішній стан героїв «Анни Кареніної» зумовлений не лише станом суспільства, а й їхніми особистими якостями.

Глибокий психологічний аналіз стану героїв Толстого пов’язаний з почуттями внутрішнього демократизму самого автора, релігійно-моралістичним ставленням до людини і її вчинків. Серед найвидатниних творів Л. М. Толстого є твір, в якому один з центральних героїв не може розв’язати своїх моральних проблем. Це Дмитро Нехлюдов з роману «Воскресіння».

Єдиний засіб позбавлення від суспільного зла він вбачає у відродженні кращих моральних якостей особистості Тому глибока психологічна криза, в яку потрапляє герой, зумовлена усвідомленням особистого злочину – підлості у ставленні до Катюші. Воскресіння героїв відбувається саме в моральному плані.

Через внутрішній стан людини Л. М. Толстой показує героїв не можна засуджувати, вони самі і судять себе, і прирікають на муки, і карають. Саме в цьому і полягає найвищий геній Л. М. Толстого як майстра художнього слова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Толстой – майстер зображення внутрішнього стану