Романтичні мотиви та гуманізм драми «Патетична соната»

Драма М. Куліша «Патетична соната» – виняткове явище в українській драматургії, бо саме в цьому творі автором була зроблена спроба поєднати рух, музику, слово. Свою назву твір дістав від однойменної сонати великого Бетховена.

У неосяжному світі музики – контрасти і різкі переходи від одного ритму до іншого, рух і спокій, сльози і радість, Вони були дня композитора засобом відтворення драматизму почуттів, їх високої напруги, складних конфліктів людини з реальним життям. Саме така мелодія органічно вписується у п’єсу М. Куліша, патетика

сонати стає основою багатопланової драми і допомагає як би глибше сприйняти твір.

Матеріалом для написання драми стали бурхливі події революції і громадянської війни 1917-1919 років. За своєю суттю вони відповідають настрою сонати – пошуків, поразок і перемог.

У центрі дії – образ талановитої піаністки Марини, яка на роялі дає «світлий роздум бунтарського духу», а в буденному житті під іменем Чайки відстоює самостійну Україну. Грою дівчини захоплюється поет і мрійник Ілько Юга, який бентежно кохає її, «вірить у Петрарку і вічну любов».

Його духовною сонатою стає шлях від мрійництва до очищення і спокути, Небайдужий

до музики і батько Марини, добрий, щирий і трохи смішний Ступай-Ступаненко, який вагається у своїх ідейних переконаннях – до якого ж табору пристати: соціалістів чи більшовиків. Проте він твердо знає, що хоче бачити Україну вільною, незалежною.

Твір побудований як спогади романтичного друга автора, нині уже покійного Ілька Юги. Його «я» – головна особа п’єси, композицію якої складає щоденник героя, листи до коханої, ліричні відступи. Сто тридцять листів написав юнак до Марини і знищив їх, бо не наважувався перетнути той невеликий простір, що розділяв їхнє помешкання. А коли молодий закоханий мрійник зважився це зробити, то побачив офіцера, який на колінах просив у дівчини посвяти в лицарі і цілував край її сукні. Для Ілька руйнується світ.

Марина, як і кожна молода дівчина, вірить у незвичайне кохання, чекає його. Але природний потяг своєї душі вона підпорядковує ідеї, і її серце схиляється до Андре Пероцького, який лише удає, що вболіває за Україну. Під час повстання більшовиків Ілько рятує Андре в ім’я свого вічного кохання. Але молодий Пероцькин забуває про свою обіцянку служити вільній Україні і бере участь у білогвардійському заколоті.

Влада переходить до більшовиків – Марину заарештовують, вона гине від руки Ілька Юги. Гине і сам поет. Гине вчитель Ступай-Ступаненко. Цей калейдоскоп смертей творить не тільки трагічний пафос п’єси, а й увиразнює думку драматурга про те, що його сучасник – постать глибоко трагічна, яка не може самореалізуватися в умовах існуючої системи.

М. Куліш переконаний: немає на світі таких ідей, які б дорівнялися вартості людського життя. П’єса М. Куліша засуджує пріоритет класових цінностей над загальнолюдськими, засуджує суспільство, засноване на крові і сльозах.






Твір мініатюра мої друзі.
Романтичні мотиви та гуманізм драми «Патетична соната»