Романтичні й реалістичні риси неоднозначного образу “філософа й скнари” Гобсека (за повістю О. де Бальзака “Гобсек”)
Повість “Гобсек” стала одним із визначних творів Бальзака і дуже важливою ланкою всієї “Людської комедії”.
Цей твір є своєрідною характеристикою скнарості, адже головний герой повісті Гобсек – мільйонер, лихвар, один із тіньових володарів нової Франції. Водночас Бальзак надає своєму персонажу якоїсь символічної узагальненості.
Гобсек – надто колоритна фігура, що поєднує в собі риси надзвичайного скнари й людини дивовижної широти думки, він полюбляє розмірковувати над тим, як золото може впливати на розвиток усього
Позичаючи гроші під величезний відсоток, Гобсек фактично грабує своїх клієнтів і стає володарем їхніх доль. Цей старий, для якого є лише один бог – Золото, тремтить над кожним грошем навіть тоді, коли позичає колосальні суми під величезні відсотки. Але його скупість цим не обмежується: він не уміє давати нічого взагалі, і навіть зайвий рух або підвищення голосу Гобсек вважає марним витрачанням життєвих сил. Автор його називає “людина-вексель”, що абсолютно не переймається чиїмись почуттями. Хоча іноді він поводиться інакше, ледь не по-дитячому радіючи, коли
Минулого Гобсека й джерел виникнення його безмежних багатств ніхто не знає. Його сучасне щоденне життя (як воно постає в повісті) теж сповнене таємниць, адже можна лише здогадуватися про справжні масштаби його діяльності. До того ж і адвокат Дервіль упевнений, що Гобсек здатний перетворитися на невблаганне втілення влади золота над душами як окремих людей, так і долею усього суспільства.
Водночас тому ж таки адвокату відкривається й інша сторона особистості Гобсека, помітна не всім і не відразу. Дервіль стверджує, що Гобсек – внутрішньо суперечлива постать, у якій поєдналися дві різні істоті: скнара й філософ, особа “низька” й надзвичайно розумна, далекоглядна.
Гобсек багато чого бачив у своєму житті і багато чого переосмислив з часів, коли ще був юнгою. Його філософія груба, але в той же час життєва: штовхнувши жебрака в багно, ти змусиш його трудитися; принижуючи ж безпутного дворянина, ти відстоюєш моральність. Отже, за філософією Гобсека, пропонуючи гроші, ти заохочуєш жебрацтво та ображаєш того, кому їх даєш, навіть якщо це твій єдиний друг. Цим принципом старий керується й у випадку, коли позичає Дервілеві під великий відсоток. Натомість, залишаючи графиню з дітьми без копійки, Гобсек, на мою думку, робить це для того, щоб вони навчилися цінувати гроші.
Постать Гобсека можна вважати і “образом вічним”, символічним, бо він уособлює скнарість, доведену до крайніх меж. Чи не найяскравіше про це свідчать різного роду порівняння, якими користується Бальзак, описуючи свого героя. Так, автор порівнює Гобсека з портретами старих пензля Рембрандта; виявляє “риси…, нерухомі, безпристрасні, як у Талейрана”; помічає вольтерівську посмішку, беззвучний сміх Шкіряної Панчохи (відомий мисливець із творів Фенімора Купера) і навіть спокій Фонтенеля (письменник). На мою думку, усі ці порівняння автор вживає для того, аби найточніше зобразити Гобсека-філософа, споглядальника, авантюриста, відважну людину, яка, переживши безліч випробувань, навчилася приховувати свої почуття. Інша низка порівнянь (“обличчя кольору срібла, з якого стерлася позолота”, “череп, жовтий, як старий мармур”, “металевий погляд”) дає можливість зрозуміти, наскільки гроші заволоділи душею цієї сильної, але нестримної у своєму прагненні до багатства людини. Наприкінці повісті автор порівнює Гобсека з “казковим чародієм” і називає його “фантастичною фігурою”. Ці порівняння перетворюють героя на уособлення влади золота, на ідола, що володіє людськими душами і є “таємною пружиною суспільства”.
Гобсек – постать і цілком реалістична, і водночас похмуро-романтична, гротескна, узагальнювальна. Можна сказати, що в образі Гобсека Бальзак втілив риси філософа-циніка нового часу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)