Роман “Сен-Map”

Роман “Сен-Map” служив чи не найвагомішим аргументом у витлумаченні Віньї як письменника реакційного “аристократичного романтизму”. Справді бо, зіткнувши в ньому кардинала Рішельє, поборника абсолютної монархії, яка вважалася явищем прогресивним порівняно з феодальним децентралізмом, і представника родовитої аристократії Сен-Мара, письменник намалював дуже непривабливий образ кардинала й віддав свої симпатії репрезентанту класу, приреченого історією. Але ж це могло бути й тому, що вершителями так званих прогресивних історичних

процесів нерідко виступають діячі, котрих важко назвати інакше, як катами чи моральними потворами, та й самі ці процеси в їх реальних життєвих проявах часто виглядять страшно й огидно.

Однак до кардинала Рішельє автор ставився неприхильно не тільки тому, що впроваджувана ним система правління в її реальному втіленні була ницою і жорстокою, а й виходячи зі своєї філософії історії. В роздумах про історію та її вершителів Віньї приходив до думки, що останні, діючи й переслідуючи особисті цілі, нічого не знають про кінцеві наслідки своїх дій. Спонукуваний непомірним честолюбством, Рішельє приборкує і нищить аристократію

в ім’я сильної королівської влади, абсолютної монархії, але тим самим він, не підозрюючи того, копає монархії могилу, бо аристократія є її природною базою і опорою. В той день, коли в Ліоні страчують Сен-Мара, в Парижі волею автора зустрічаються Мільтон і Корнель, і майбутній секретар Кромвеля питає:”Чи не хоче Рішельє, підкопуючись під основи вашої монархії, створити в майбутньому республіку?”, на що автор “Сіда” відповідає: “Він не знає, що творить”. Тут Корнель висловлює думку автора роману, який вважав, що своєю діяльністю Рішельє готував революцію кінця XVІІІ ст. і, що найгірше, диктатури Робесп’єра й Наполеона.

В концепції роману “Сен-Map” важлива, якщо не визначальна, роль відводиться моральному фактору, що загалом характерно для тогочасної історіографії і для історичного роману. Розвиваючи ідею прогресу, французькі історики періоду Реставрації доходили висновку, що прогрес суспільства – це передусім прогрес моральний. Ця ідея морального прогресу як вищого закону й сенсу історії була прийнята й французькою романтичною літературою, передусім історичним романом. Прикладаючи моральні виміри до історії, Віньї засуджує Рішельє та його політику, яка виправдовує державною необхідністю будь-яке насильство і свавілля, несправедливість і аморалізм. За романом Віньї, головний злочин Рішельє полягає у тому, що він відділив політику від моралі і своїм цинічним політичним прагматизмом поклав початок “ненормальному” історичному розвитку Франції, що призвело до катастроф у майбутньому.

Але й Сен-Map не ідеальний образ, як схильні були його тлумачити адепти концепції “аристократичного романтизму” Віньї. Якщо образ Рішельє однозначно негативний, то його антогоніст Сен-Map не є однозначно позитивним. Йому притаманна складність і внутрішня суперечливість, яка, до речі, й робить його живим і динамічним. Благородний юнак, вихований у кращих аристократичних традиціях, Сен-Map приїздить до Парижа, де закохується в Марію Гонзага, принцесу крові, і, щоб здолати прірву, що відділяє його від коханої, втягується в придворні інтриги й політичне життя, стає фаворитом Луї XІІІ й очолює змову проти Рішельє. В міру цього втягування Сен-Map все більше віддаляється від своєї моральної природи, вдається до вчинків і дій, сумнівних з морального погляду, і не зупиняється навіть перед злочином, змовою з іспанцями, які мали вторгнутися до Франції і прийти на допомогу заколотникам. Якоюсь мірою Віньї виправдовує героя його коханням до принцеси Марії, але цим не знімається його трагічна провина, яка дедалі посилюється і приводить, зрештою, героя до загибелі. Наприкінці роману відчуттям цієї провини проймається й Сен-Map, цим зумовлене його рішення відмовитися від порятунку й прийняти смерть.

На розвиток історичного роману в усій Європі першої половини XІX ст. мав великий вплив Вальтер Скотт, який створив його жанрову модель, на яку орієнтувалися письменники різних країн. Одні приймали цю модель і йшли від неї, інші вносили в неї корективи, нерідко грунтовні, але так чи інакше всі вони відштовхувалися від неї. Віньї належить до другої групи авторів, у своєму “Сен-Марі” він далеко відходить від скоттівської моделі, але не настільки, щоб обірвався зв’язок з нею.

Найістотніше розходження полягає в типі головних героїв та їхніх функціях. У Скотта, такими героями, як правило, виступають герої вигадані, вони переймають і основні сюжетні функції, щодо героїв історичних, то вони в його романах з’являються епізодично, але їх поява завжди багатозначна, через них діє сама історія. у романі Віньї головними героями виступають історичні особистості, тут Сен-Map не тільки виконує історичну місію, а й бере на себе любовну інтригу, яка у Скотта завжди доручається героям вигаданим. Істотна відмінність полягає і в тому, що, після всіх драматичних ускладнень і перипетій, романи Вальтера Скотта завершуються щасливо, в чому закладений примирливий і об’єднуючий сенс, продиктований іс-

Це та Марія Гонзага, яка в 1647 р. стала дружиною польського короля Владислава ІV, а після його смерті у 1648 р. – дружиною короля Яна-Казиміра, і відігравала активну роль у політичному житті Речі Посполитої під час Визвольної війни українського народу в середині XVІІ ст. Серед персонажів роману Віньї, що складають його історичне тло, фігурують польські посли-свати, зображені з легкою іронією як східні напівварвари торичним оптимізмом автора. Роман Віньї обривається на трагічній ноті, зло лишається в ньому не покараним, позитивні паростки життя не здобувають хоча б відносну перемогу. Але в інших аспектах, зокрема майстерному змалюванні історичного тла й відтворенні “місцевого колориту”, “Сен-Map” Віньї близький до романів “шотландського чародія”.






Твір опис дуба 4 клас.
Роман “Сен-Map”