Пророцтво А. Платонова в повісті “Котлован”
Творчість Андрія Платонова допомагає сучасному читачеві розібратися в подіях, що відбувалися в Росії в 20-30-і роки XX століття, у період зміцнення в нашій країні Радянської влади. До числа добутків, що правдиво відбили події цього часу, відноситься його відома повість “Котлован”. Платонов почав писати її у грудні 1929 року, у самий пік “великого перелому”, або, як говориться в самій повісті, в “світлий момент усуспільнення майна”. Робота письменника над “Котлованом” була закінчена в першій половині 1930 року. Ця своєрідна повість
У той же час це представник першого покоління радянської інтелігенції, яка тільки народжувалася у двадцяті роки. Вощев тужить через те, що ніхто не може йому пояснити, у чому полягає сенс життя. Однак незабаром робітники-грабарі
Вощев потенційно небезпечний для ідеї риття ями. Але ж її риють відповідно до директиви зверху, відповідно до генеральної лінії! Але герой не може розібратися, навіщо потрібний цей котлован. Він просто розростається в усі сторони завдяки ударній праці робітників, не здобуваючи при цьому ніякій функціональності. Сумніви головного героя передають нам думки самого автора, що яки виявилося, були дійсно пророчими. Котлован будується на ентузіазмі робітників нескінченно – він буде постійно рости, калічачи землю, знищуючи ріллі й ріки… Тому що головне, що рухає людьми, які керують цим “проектом”, – “догодити напевно і забігти вперед генеральної лінії”. На жаль, величезна кількість ударних і часто безглуздих будівництв радянських часів дійсно змінило нашу землю часом до невпізнанності.
В “Котловані” Платонов намагався попередити своїх сучасників про це. Але його повість не була надрукована, тому що в часи однодумності не можна мати свою думку. І про це Платонов теж говорить своєю повістю. Тема загального психозу, що оволодів людьми, перетворення людини в “гвинтик” системи – чи не головна в “Котловані”. Створивши скорботний гротеск, Платонов показує масовий психоз загальної слухняності, божевільної жертовності. Доля Вощева трагічна. Він так і не знайшов істини: не тільки суті буття, але й істини більше близької, котра допомогла б йому робити щоденні вчинки осмислено і гідно. Адже навіть ідея світлого майбутнього, уособленням якої в повісті є дівчинка Настя, не терпить випробування часом. Те, що робітники бачать реальну дитину, заради якої варто жити “взапас”, надихає їх і змушує працювати ще більше. Крім того, ми бачимо, що робітники сприймають Настю як символ майбутнього благоденства, комунізму (Сафронов привітає дівчинку як “елемент майбутнього”). Сама Настя говорить:
“Головний – Ленін, а другий – Будьонний. Коли їх не було, а жили одні буржуї, те і я не народжувалася, тому що не хотіла. А як став Ленін, так і я стала!”.
Але дівчинка Настя, єдина радість і надія грабарів, помирає. Дивлячись на вмираючу Настю, Вощев думає: “Навіщо… тепер потрібний сенс життя та істина всесвітнього походження, якщо немає маленької, вірної людини, у якої істина стала б радістю і рухом?” Але грабарі однаково продовжують свою роботу… Мені здається, що смерть дівчинки, що символізувала собою не просто майбутнє, а комуністичне майбутнє, має два значення. По-перше, Платонов говорить нам про те, що ніяка, нехай навіть найблагородніша мета, не виправдує людські жертви, насильство над особистістю, тим більше смерті дитини, у чому він перегукується з Достоєвським. А по-друге, Платонов просто пророкує недовговічність утопічної ідеї “повного щиросердечного комунізму”. Виступаючи проти насильства над особистістю, проти повної фізичної і духовної рівності (однодумності), Платонов обвинувачує тоталітарну державу в тім, що вона намагається зробити з людей маріонеток. Він пише, що хтось Один (або декілька) вийняв з людських сердець віру та узурпував істину, наробивши з неї масу кумачевих плакатів про ударний темп і ентузіазм.
А на місце Бога тепер претендує реальна жива людина – “вождь всіх часів і народів”. Повість Платонова “Котлован” – свідчення того, що автор вже тоді розумів антидемократичність Радянської влади і бачив, до чого може привести такий розвиток подій. Особистість розчиняється в масі, віра зникає із приходом живих ідолів. Напевно, саме тому в повнім мовчанні зникає Пліт, на який, не витрачаючи засобів на вмертвіння, занурили неугодних: і середняків, і бідняків. Пліт – це символ впливу на неслухняних. У ньому знаходить висвітлення трагічний результат у табори і посилання. У чому ж були винуваті селяни? На відміну від робітників-грабарів вони піклувалися не про загальне благо, а про те, як прокормити власні сім’ї. Селяни не очікували від Радянської влади нічого гарного. Тому в кожного жителя села аж до маленьких дітей була заготовлена труна…
Повість Платонова “Котлован” – це не тільки суворе пророцтво, але і попередження всім поколінням. Немає цінності вище людської особистості, не загордися із себе бога – автор призиває читача повернутися до вічних моральних постулатів. Цим і рядом інших добутків Платонов з усією силою свого таланта показує помилковість і небезпеку шляху, по якому йшла наша країна в ті страшні роки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)