Проблема деградації особистості в оповіданнях Чехова

Борючись проти всіляких ілюзій, Чехов протиставляє їм правду життя, як він її розуміє. Драму загибелі усіх сподівань людини намалював Чехов в оповіданні «Іонич». Райдужний настрій Дмитра Іонича Старцева по приїзді його в нове місто тривав недовго. Невдовзі йому відкривається справжнє обличчя міського життя. Іонич не мириться з обивательщиною.

Спочатку він прагне навіть говорити про прогрес, волю, про значення праці для людини. Але бачить, що його думки нікого не цікавлять, і він замовкає, гадаючи своїм мовчанням захистити себе від вульгарності.

Сам того не помічаючи, вій перетворився на обивателя.

В історії Іонича Чехов уперше показав небезпеку примирення з існуючим ладом, загальноприйнятою мораллю. Про це говорить письменник і в оповіданнях «Людина в футлярі», «Агрус», «Про кохання», які є частинами одного циклу.

В «Агрусі» – новий різновид тієї ж драми. Ціною нечуваних жертв, угод із совістю герой здійснює свою Заповітну Мрію – купує невелику садибу. Шлях до здійснення цієї мети, що з точки зору загальноприйнятої моралі був шляхом до успіху, насправді виявився сірім ким падінням униз.

В оповіданні «Людина в футлярі» в лаконічній формі показано

стосунки між людьми. Живим їх втіленням є вчитель грецької мови Бєліков. Страх перед свободою, мертвотність знаходять свій зовнішній вияв в упередженості героя до всіляких футлярів, які відгородили б його від страшної для нього дійсності. Дещо інакше склалося життя поміщика Альохіна в оповіданні «Про кохання». Слабкий, несміливий, герой нібито не робить нічого поганого. Однак слідування загальноприйнятим уявленням про добропорядність приводить його до падіння.

У всіх цих творах Чехов прагне показати недопустимість для сучасної йому порядної, розумної, інтелігентної людини слідування загальноусталеним правилам життя, уявленням про обов’язок та моральність.






Чи можна когось любити до безтями.
Проблема деградації особистості в оповіданнях Чехова