Природа у хоку японського поета Мацуо Басьо

Змалку Мацуо Басьо віддано любив природу, милувався засніженими гірськими вершинами, слухав шум водоспадів, вдивлявся у морську далечінь, дихав ароматом квітів, дивувався нескінченній фантазії солов’їв.

Задивиться поет на маленьку співучу цяточку в небесній блакиті – і з’являється чарівний тривіршик:

І цілого дня твоїм пісням не вистачає, Жайворонку!

Замилується квіткою, що так і проситься прикрасити нею одяг, але

не порушить краси природи: хай вона чарує ароматом інших людей.

Поет краще уславить її в ось такому хоку:

Гірська

троянда! Її гілочки так і просяться прикрасою на капелюх. Або такому:

Перед вродою квітів соромно стало місяцю? – Сховався за хмаркою. А може, в цьому:

Вийшов на гірську стежину, і так приємно защеміло в грудях… Та навкруги ж – фіалки. Віршам Мацуо Басьо вже понад триста років, але вони не старіють, дивують світ щирістю й таємничістю, проникливістю й добротою, відвертістю і спостережливістю.

Хоку в письменника бувають і захопленими:

Під час квітування сакур горам краси не додасть навіть ранкова зоря. і здивованими:

Шеретує бабуся рис. Старезна, а все ж радіє, що хризантеми розквітли!

і веселими:

Перед цією розквітлою сливою, здається, й бик би замукав першу пісню весни. і сумними:

Квіти зів’яли. Вкриває землю печаль – насіння трав. Але вони ніколи не бувають байдужими ні до природи, ні до людей. Видатний японський письменник вважав, що природа – натхнення, природа – незрівнянна ні з чим краса, це – сама досконалість.

Треба вчитися в неї, треба прислухатися до її звуків, вдивлятися в її картини, розуміти її порухи, і, головне, намагатися жити в гармонії з нею, берегти оточуючий нас світ.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Природа у хоку японського поета Мацуо Басьо