Правда про війну у романі Л. М. Толстого “Війна і мир”
“Війна і мир” – Російська національна епопея, у якій знайшов відображення національний характер російського народу в той момент, коли вирішувалася його історична доля. Л. Н. Толстой пропрацював над романом майже шість років: з 1863 по 1869 рр.. З самого початку роботи над твором увагу письменника привернули не тільки історичні події, а й приватна сімейне життя. Для самого Л. М. Толстого однією з його головних цінностей була сім’я. Сім’я, в якій він виріс, без якої ми не знали б Толстого письменника, сім’я, яку він створив сам. Сім’я
“Думка сімейна” вперше серйозно була порушена Толстим в “Дитинстві”. Він зображує свою сім’ю, її клімат, стосунки між дітьми і батьками і вплив сімейної атмосфери на нього самого. Апогеєм розвитку “думки сімейної” у творчості Толстого став роман “Анна Кареніна”. У романі ж “Війна і мир” через призму “сімейної думки” розглядається Вітчизняна війна 1812 р. У романі
Болконские і Ростова – це сім’ї, яким симпатизує Толстой. З них виходять Марія та Андрій Болконський, Наташа – Улюблені герої письменника. Члени цих сімей були подвергаеми письменником трьом основним випробуванням: світського життя, любові, війні. Сім’ї показані не у відриві від навколишнього світу, але в тісному поєднанні з ним і контактами між собою. Саме таким чином Толстой розкриває “думку сімейну”. У сім’ї Ростових було прийнято не бояться висловлювати свої почуття: плакати, закохуватися. Це була одна з найбільш гостинних родин у Москві. Окрім своїх дітей, вони виховували Бориса і Соню. У будинку панувала обстановка загальної любові і довіри. Любов пов’язує всіх членів сім’ї. Вона проявляється в чуйності, уваги, серцевої близькості. У Ростові все щиро, йде від душі. У цій родині панують привітність, гостинність, гостинність, зберігаються традиції і звичаї російського життя. Тільки з подібної сім’ї можуть вийти такі діти, як Микола і Наташа. Це люди з сильним інтуїтивним початком, але не несуть ніяких духовних цінностей. Саме тому їх тягне до сім’ї Болконских, що несуть в собі моральні і духовні цінності.
У сім’ї Болконских панує спартанська обстановка. Тут не прийнято плакати, тут не люблять гостей, все тут підпорядковано розуму. Це стародавній аристократичний рід. Крім кровних уз, членів цієї родини пов’язує ще й духовна близькість. Микола Андрійович, люблячи свою дочку, змушує її вчити природничі науки, вважаючи, що вона абсолютно дурна. Проте в княжни перемагають духовні основи. Щастя, дане їй в кінці роману, – нагорода за страждання. Князь Андрій – це образ справжнього чоловіка: вольовий, сильний, практичний, освічений, в міру чутливий.
Дві ці сім’ї утворюють як би дві половини, і цілком природно, що їх притягує один до одного, і вони утворюють гармонійні пари. Духовне і практичне возз’єднується в парі Микола – княжна Мар’я. Те ж саме повинно було відбутися між князем Андрієм і Наташею, але смерть Болконського заважає цьому. Ростов і Болконским протиставляє Толстой сім’ю Курагин. Курагин – це символ деградованої сім’ї, сім’ї, в якій матеріальний інтерес ставиться вище духовного. Члени цієї сім’ї постають перед нами у всій своїй нікчемності, вульгарності, бездушність, користолюбстві. Курагин живуть штучної життям, вони егоїстично зайняті повсякденними інтересами. Сім’я позбавлена духовності. Для Елен і Анатоля головне в житті – задоволення своїх ницих бажань. Вони повністю відірвані від народного життя, живуть в блискучому, але холодному світі, де всі почуття перекручені. Князь Василь захоплений світськими справами настільки, що втратив всяку людську сутність. За Толстому, ця сім’я не має права на існування, майже всі її члени гинуть. З Курагіним можна порівняти сім’ю Віри і Берга. Все їхнє життя полягає в наслідуванні іншим. Їх девіз – “як у інших”. Цій сім’ї будуть дані діти, але вони напевно будуть моральними виродками.
Ідеалом гармонійної сім’ї стає пара Наташа Ростова – П’єр Безухов. Усі духовні шукання П’єра, вся невтомна енергія Наташі пішли на створення міцної і надійної сім’ї. Можна з упевненістю сказати, що їхні діти виростуть здоровими фізично і морально. Показавши у романі найбільш повно три сім’ї, Толстой дає зрозуміти читачеві, що майбутнє за такими сім’ями, як сім’ї ростових і Болконских, що втілюють у собі щирість почуттів і високу духовність.
Центральна подія роману “Війна і мир” – Вітчизняна війна 1812 р., що сколихнула весь російський народ, що показала всьому світу його міць і силу, яка висунула простих російських героїв і геніального полководця, що розкрила в той же час справжню сутність кожного певного людини. Толстой у своєму творі зображує війну як письменник реаліст: у важких працях, крові, страждання, смерті. Ось картина походу перед боєм: “Князь Андрій з презирством дивився на ці нескінченні, які заважали команди, вози, парки, артилерію… зі всіх сторін, позаду і попереду, поки хапав слух, чулися звуки коліс, гуркіт кузовів, возів і лафетів, кінський тупіт, удари батогом, крики підганянь, лайку солдатів, денщиків і офіцерів… Солдати, потопаючи по коліно в багнюці, на руках підхоплювали знаряддя і фури… Читаючи опис, Ми відчуваємо величезне напруження людських сил, важкість праці, що доходить до межі втому.
А ось складна і багатобарвний картина Шенграбенского битви: “Піхотні полки, заскочені зненацька в лісі, вибігали з лісу, і роти, змішуючись з іншими ротами, йшли безладними натовпами…” Відчувається хаотичність втечі російської армії, “… але в цю хвилину французи, що наступали на наших, раптом, без видимої причини, побігли назад… і в лісі здалися російські стрілки. Це була рота Тимохіна… Бегущие повернулися, батальйони зібралися, і французи були… відтіснені “. В іншому місці “зухвало стріляли чотири ніким не захищені гармати” під командуванням штабс капітана Тушина. Тут було перебито значне число солдатів, убитий офіцер, розбиті дві гармати, билася коня з перебитою ногою, а артилеристи, забувши всякий страх, били французів і підпалювали зайняту ними село. У цьому бою, так само як і в атаці роти Тимохіна, нічого не було особливо ефективного і нічого показного, люди тут просто виконували свій обов’язок, не думаючи про те, що вони герої. Після бою “в темряві неначе текла невидима похмура ріка… Загалом гулі з за всіх інших звуків ясніше всіх були чутні стогони і голоси поранених… Їх стогони, здавалося, наповнювали собою весь цей морок, що оточував війська. Їх стогони і морок цієї ночі – це було одне і те ж “. Війна несе людям страждання і смерть. Започаткована з агресивними цілями, вона ненависна і огидна Толстому. Справедлива ж війна може бути викликана тільки безумовною необхідністю. Шенграбенское бій потрібно було для порятунку потрапила у важке становище російської армії. З боку російських Вітчизняна війна 1812 р. була справедливою. Ворог вступив у межі Росії і просувався до Москви. Невідомий солдат, висловлюючи загальну думку росіян, сказав П’єру, що вони на ворога “всім народом навалитися хочуть, одне слово – Москва. Один кінець зробити хочуть “.
Найбільшим виявом російського патріотизму була Бородінська битва, в якій російське військо здобуло перемогу над французами: “російські тримаються на своїх місцях і виробляють пекельний вогонь, від якого тане французьке військо”. “Наш вогонь рядами вириває їх, а вони стоять”, – доносили ад’ютанти Наполеону. І Наполеон відчував, “як страшний розмах руки падав чарівно безсило”. В епізодах роману, присвячених боротьбі народу за свою національну незалежність, немає місця театральних ефектів і красивим фразам. “З часу пожежі Смоленська, – пише Толстой, – почалася війна, не підходяща під жодні колишні перекази воєн. Спалення міст і сіл, відступ після битв, удар Бородіна і знову відступ, пожежа Москви, лов мародерів, переімка транспортів, партизанська війна – все це були відступи від правил “.
Багато хто з цих розділів можна віднести і до Вітчизняної війні, Не менше, а навіть і більше жорстоко відступала від правил. Але, як і у війні 1812 р., так і у Великій Вітчизняній війні російський народ вистояв, “ломака народної війни” знищила навала.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)