Пошуки душевної рівноваги, краси в житті у творах Максима Рильського
Це долі нашої смутний узор Це нам пересторогу півень піє… Микола Зеров. Максим Тадейович Рильський рано почав свою творчу діяльність – у 12 років він вже побачив свій перший надрукований вірш, а в 16 — видана збірка віршів, у якій юний поет прагне заглянути в майбутнє і визначити моральні засади для життєвого шляху:.
І життя на той шлях вже мене носила. Чи дійду ж до кінця його чесний і чистий?
У 20-их роках XX ст. Рильський активно творить у групі київських “неокласиків” як прихильник строгих класичних форм у ритміці і строфіці,
У часи життя і творчості М. Т. Рильського (1895-1964) вкрай було важко залишатися “чесним і чистим”, адже це був період нашої історії, коли необхідність славити комуністичну партію та її вождів давала шанс поетам елементарно вижити, тобто уникнути ув’язнення й розстрілу. У 1931 році не уник арешту і Рильський, та після року тюрми творчість поета стає лояльною до радянської влади, сталінська людожерня оминула одного його із всіх літераторів “неокласиків”….У свій час Олена Теліга досить критично поставилася
Як і іншим письменникам, вона закидала йому нерішучість у творчому виявленні власних думок. Мабуть, саме тому у творах Рильського ми спостерігаємо певну інтонацію сповіді за якісь, можливо, вимушені життєвими обставинами твори, що йому самому б не хотілося перечитувати.
У своїх поезіях поет свідомо намагається уникнути політичних тем, заглиблюючись у красу природи України, життя звичайних людей. Особливістю його індивідуального стилю є багатство ритмічних та інтонаційних ходів, виняткова мелодійність, музичність вірша, багатство тропів – метафор, алегорій, Персоніфікацій і порівнянь. Характерним для Рильського є постійне оновлення поетичного словника, насичення його словами щоденного вжитку, уміння пробити поетичними звичайні, “прозаїчні” слова й поняття. Поет створив багато неологізмів, але так майстерно, що вони в контексті звучать, як давно вживані слова. Як досвідчений знавець класики, людина ерудована, він широко використовує історичні та літературні асоціації, паралелі, що створює особливий колорит поетичних творів. Вражають у віршах розгорнуті образи-символи, серед яких найвідомішими є образи троянди й винограду: “У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне”.
Зі спогадів про Максима Рильського ми довідуємося, що поет страждав через неможливість до кінця виразити свої думки, проте він знаходив можливість переосмислено в метафоричній формі донести до читача ті глибинні думки, що непокоїли його.
М. Рильський – поет-учений, поет-ерудит. У царстві мудрості й краси він сповідує ідеал високоосвіченого митця, він весь у пошуках краси й душевної рівноваги. Вірш “Солодкий світ”, написаний у формі сонету, належить до ранньої лірики поета. Чому так гарно жити на світі? Мабуть, відчуття щастя складається з дрібниць: блакитно-біле небо, сонце, тонке віття дерев, погляд коханої. Вже цього досить, щоб, незважаючи на “довгі муки безсердечних літ”, зрозуміти усю красу життя і сказати: “Солодкий світ”.
Час – категорія філософська, а для людини – це обмеження певним терміном буття, і тільки мистецтво вічне. У вірші “Коли усе в тумані життєвому…” саме в мистецтві поет вбачає порятунок для творчих натур: “…В тобі, мистецтво, у тобі одному Є захист…” Воно для всіх поколінь лишається необхідним, незважаючи на те, що “Не хочеться ні з дому, ні додому, Бо й там, і там огонь давно згорів”
. Мистецтво для поета – окремий світ, набагато більший за світ зовнішній: “Твої діла – вони одні нетлінні, І ти між квітів найясні-ший квіт”. У творі Рильський оспівав нетлінність мистецтва і його витворів, по суті, сформулював своє естетичне кредо.
Поезія “Запахла осінь в’ялим тютюном” – це зразок пейзажної лірики. з філософським переходом до сутності буття людини. Перед читачем – щедрий сумний сад ранньої осені, помережаний сонячною позолотою, з прозорим листям, крізь яке просвічують червонобокі солодкі яблука, тендітні пелюстки яскравих, вологих від роси й дощу айстр. Настрій поезії підсилює порівняння: “У травах коник, як зелений гном”, що спонукає по-дитячому щиро дивитися й відчувати довколишній світ. Здається, що все довкола напоєне сонцем і спокоєм. Поет закликає: “учися чистоти і простоти”. Як настанова зі Святого письма про упокорення людської гордині звучать поетові рядки: “І, стоптуючи килим золотий, Забудь про вежі темної гордині”.
Тема сповіді знаходить продовження в поезії “Молюсь і вірю”. Це твір інтимно-філософського спрямування. Ліричний герой зізнається в любові до всього світу, до всього, що його оточує. Твір має виразний життєствердний мотив:
Молюсь і вірю. Вітер грає І п’яно віє навкруги, І голубів тремтячі зграї Чекають неба береги.
Читаючи вірші Рильського, ніби поринаєш у світ поета – чистий, тихий, як осінній або зимовий ліс. Лірика великого майстра слова звернена не в минуле, а в сьогодення, у ній завжди присутнє складне переплетення переживань і почуттів – цей неоціненний досвід митця, що передається прийдешнім поколінням.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)