Перша книга Максима Рильського

Перша книга Поета з’явилася в період реакції після поразки першої російської революції. Молодому поетові, який зазнавав на собі різних ідейних впливів, важко було розібратися в політичних подіях, літературній боротьбі, яка тоді точилася між демократичною реалістичною літературою, з одного боку, та різними занепадницькими течіями, – з другого. Складними для Максима Рильського були і часи імперіалістичної та громадянської воєн, які по суті тоді не знайшли відображення в його творчості. Саме цим можна пояснити той факт, що у творчості Рильського перших двох десятиліть були успіхи й невдачі, добірне зерно й “плевели-дрібниці”.

У книзі “На білих островах” (1910), яка вийшла, коли Рильському було тільки 15 років, помітні впливи декадентської літератури з її гаслом “мистецтво для мистецтва”. Природа, кохання, мистецтво – основні теми віршів збірки. Поетичне обдарування юний поет розглядає як дар бояшй.

Чарівні пісні… Із блакитних небес прилетіть,

Говорить він у вірші, яким відкривається книга. Декадентський характер має і образ “білих островів”

– хмарин, на яких летить своєю думкою поет “в країну далекую чар”. В той же час у книзі є талановиті зразки пейзажної лірики, в яких образно змальовано дощ (“Інтермеццо”), літо (“Дівчина”). Картини рідної природи пройняті оптимістичним світовідчуванням молодого поета. Вони передають його закоханість у природу, свідчать про тонку спостережливість, вміння живописати словом:

Люблю я дощ рясний, що гучно з неба ллється: Після дощу того уся земля цвіте, І ліс, покритий краплями блискучими, сміється. (“Інтермеццо” (“Люблю похмурі дні”).

Або образ літа, змальованого в оригінальній алегорії життєрадісної дівчини (“Дівчина”):

В шатах зелених Вийшла дівчина, В косах студені Роси-перлини.

Яка чудова картина літнього ранку! Золото сонця дає життя природі, породжує радість буття:

З золота зіткане сяєво ллється, Ліс в яім купається, листя сміється. В квітах барвистих Дівчина сяє, В оченьках чистих Сонечко грає.

Демократична література мала на молодого Рильського далеко більший вплив, ніж декадентська. Помітний, наприклад, вплив лірики Лесі Українки на деяких творах поета на естетичні теми. Є спільні мотиви у віршах “Мій шлях” Лесі Українки і “Шлях” Рильського. Бажання молодого поета ударити в струни золотії, найти “слово дуже” (“Гей, удармо в струни, браття”) перегукується з віршем Лесі Українки “Де тії струни, де голос потужний” . Поезія своїм ідейним спрямуванням і образністю близька до однієї з “Пісень про волю” Лесі Українки. В обох віршах прапор і пісня ідуть поруч, наснажують борців проти старого світу. З словами поетеси “щоб червона ясна корогва з піснею вкупі творила дива” перегукуються поетичні рядки Рильського:

Прапори мають над нами, Зброя дзвенить-брязкотить, Ми виступаєм рядами, Сиплем піснями: Радість в грудях клекотить,

За асоціацією згадуються слова Павла Грабовського, який вважав справжніми героями не полководців-завойов-ииків, а революційних борців, “що двигли мисль по селах, хуторах”, твердо вірив: “окриють їх колись вінки немру-чі…” (“Справжні герої”).

М. Рильський, як бачимо, вивчав класичну українську поезію, ще на зорі своєї творчості шукав позитивного героя серед борців за народне щастя, оспівав їхні подвиги. Поет, як і його великий вчитель І. Франко, співає гімн тим, “в кого в серці вічні болі”, борцям за волю, що через терни й скелі прокладають широку дорогу до світлого майбутнього:

Слава тим, хто прагне волі, Хто весь вік живе в борні, В кого в серці вічні болі І душа горить в огні…






Як я прибираю кімнату твір в художньому стилі.
Перша книга Максима Рильського