“Пікова дама” Чайковського
Роки скитаний з’явилися досить плідними для композитора. Він відвідав в 1879 році Швейцарію й Італію. А в січні 1880 року почав працювати над новим добутком на італійські народні теми. Йому хотілося написати що-небудь начебто “іспанських фантазій” Глинки. До лютого “Італійська фантазія”, як він раніше називав “Капричіо”, була закінчена
Петро Ілліч постійно навідується в Петербург, але зупиняється тут ненадовго, не більше, ніж на два тижні. На початку березня він пише братові Як я боюся Петербурга! Знаєш, куди мене тягне? –
Тим часом, у Петербурзі ставляться його добутки : симфонічна фантазія “Франческа да Римини”, у Маріїнськім театрі відновляється “Коваль Вакула”, Четверта симфонія, опера “Орлеанская діва” по драмі Шиллера “Жанна д’арк” у перекладі Жуковського, опери “Мазепа”, “Онєгін” (прем’єра “Онєгіна” у Петербурзі відбулася 8 жовтня 1884 року).
Із середини 80-х рр. Чайковського усе більше й більше починає притягати до себе Петербург. Місто його дитинства, його юності
Отже, прем’єра “Онєгіна” за, але не змовкають обговорення. У газетах і розмовах усе ще відчувається деяке здивування від колосального успіху опери, що стає усе більше явним. Після трьох-чотирьох спектаклів Чайковський повідомляв братові Анатолієві: “Євгеній Онєгін” має успіх ; збори чудові…” Іван Сергійович Тургенєв, що не прийняв деякі місця лібрето, приходив у захват і говорив : “Для мене, наприклад, Ленский у Чайковського начебто виріс, став чимсь більшим, ніж у Пушкіна”.
Наприкінці 1884 року Чайковський познайомився з молодими композиторами, що становили ядро беляевского кружка, багато в чому продолжавшего традиції балакиревцев.
14 грудня 1888 року він познайомився із Чеховим. Чайковський і Чехов! Без цих двох імен неможливо уявити собі російську культуру 80-90-х рр. минулого століття, як неможливо представити його першу половину без Пушкіна й Глинки. Знайомство їх відбулося в Модеста Ілліча Чайковського на Фонтанке 24, куди Чехов був запрошений кзавтраку.
Одна зустріч у Петербурзі, одна – у Москві й по трьох листа від кожного – таке зовнішній прояв дружби двох великих людей, перерваною смертю композитора. Так ще намір Чехова, так і не здійснене, писати для Чайковського лібрето на сюжет Лєрмонтовской “Бэли”.
“Він гарна людина, – писав Антон Павлович після знайомства, – і зовсім не схожий на напівбога”. Письменник присвятив йому свій збірник оповідань “Хмурі люди”. А в його листі до Модеста Іллічеві ми читаємо такі слова: “Я готовий день і ніч стояти почесною вартою в ганку того будинку, де живе Петро Ілліч, – настільки я поважаю його”…
Директор імператорських театрів І. А. Всеволожский, що давно мріяв про постановку балету Чайковського на сцені Маріїнського театру, писав йому ще в травні 1888 року :” Про балет ви ні гугу. А добре було б, між іншим, написати балет. Я задумав написати лібрето на “Сплячу красуню” по казці Перро. Хочу мізансцени зробити в стилі Людовика 14″.
Навесні 1888 року Чайковський одержав замовлення від театральної дирекції на новий балет по сценарії Всеволожского.
24 січня 1889 року Петро Ілліч виїхав за кордон. Він відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію й Англію. Повернувшись на початку травня у Фроловское ( невеликий маєток під Москвою ), він відразу ж прийнявся за роботу й до кінця місяця “Спляча красуня” була готова. Балет відразу ж був прийнятий до постановки в Маріїнськім театрі. Прем’єра “Сплячої красуні” відбулася 3 січня 1890 року. Поставили її роскошно, чудово, як ніколи раніше : і грандіозні овації не змовкали. Уже на репетиціях “Сплячої красуні” у театрі почалися розмови про те, що до наступного сезону Чайковський повинен написати оперу. І не дивно, що в мрячному Петербурзі народилася думка про те, щоб втілити в музиці саме дивне створення великого поета, повість, дія якої відбувалося в Петербурзі. У дні перед прем’єрою “Сплячої…” вирішувалося питання, чи погодиться Чайковський писати “Пікову даму”.
У грудні 1889 року у Всеволожского зібралося багато народу. Модест і Петро Чайковські, Погоняев, дехто з директорів і з монтувальної частини. Модест Ілліч читав сценарій, багато сперечалися, обговорювали майбутню оперу. Петро Ілліч дав згоду писати музику. Після обговорення всіх достоїнств і недоліків лібрето придатними оказалить лише дві перші картини. Все-таки інше Модест Ілліч повинен був передавати братові в міру готовності, щоб робота не затримувалася. Петро Ілліч, уже захоплений роботою, квапився виїхати з Петербурга : тут писати музику йому ніколи не вдавалося. 14 січня 1890 року але їде у Флоренцію
Працюючи разом із братом над лібрето, Петро Ілліч особлива увага на стислість і лаконізм у викладі. Він уводить необхідні, на його погляд, епізоди. Наприклад, він наполіг на сцені Лізи в канавки : “Потрібно, щоб глядач знав, що сталося з Лізою”. В образі старої Графині Пушкіним відбиті риси двох великосвітських дам. Одна з них – княгиня Наталя Петрівна Голіцина, інша – Наталя Кирилівна Загряжская. Однак, у вигляді Графині можна відшукати більше чорт, що дісталися їй від Голіциної. Опис будинку Пікової Дами багато в чому збігається з будинком Н. П. Голіциній. Знайти цей будинок було зовсім не важко : він перебуває на розі Малої морської й Горохової вулиць. Мала Морська 10. Зараз там поліклініка. Просторий вестибюль, над каміном стародавні годинники з написом ” Leroy “. Цікаво, що коли Герман ішов із запискою Лізи, йому попалися столовий годинник роботи ” славного Leroy “.
25 лютого 1890 року Чайковський пише :”У цей час я здійснюю нечуваний подвиг : 6 тижнів тому назад я приїхав з оперним лібрето в кишені, а через два місяці потрібно, щоб усе було закінчено. Я працюю із пристрастю й нескінченною насолодою, тому що сюжет мені подобається, їсти настрій працювати”. В 1892 році Чайковський одержав дві дуже почесних і утішних звістки : по-перше, Кембриджський університет зробив запит, чи згодний Петро Ілліч прийняти звання доктора музики без захисту дисертації ; по-друге, він одержав звістку з Парижа про те, що він вибраний членом-кореспондентом Паризької академії Образотворчих мистецтв
У свій останній приїзд у Петербург Чайковський оселився в будинку №13 на розі Малої Морської й Горохової. Це було останнє житло Петра Ілліча Чайковського. Напроти цього будинку перебував той самий особняк, у якому на початку століття жила Наталя Петрівна Голіцина – “вусата графиня”, як неї називали в суспільстві. З вікна кімнати Петра Ілліча добре був видний цей особняк, щоправда, уже перебудований, але все-таки, що зберіг вигляд, того будинку “стародавньої архітектури”, як сказано в Пушкіна. До 20 жовтня 1893 року Петро Ілліч веде активне життя : відвідує театри, відвідує друзів, диригує, бере участь у постановках спектаклів. Але вже 21-го його здоров’я різко погіршилося. лікарі, Що Приїхали, визначили холеру. За три дні хвороба повністю заволоділа ним, урятувати Чайковського було неможливо. 25 жовтня 1893 року в 3 години ночі все було кінчено…
Зараз меморіальна дошка на цьому будинку нагадує нам про великого композитора : “Петро Ілліч Чайковський народився 25 квітня 1840 року у Вятской губернії на Воткинском заводу. Умер 25 жовтня 1893 року в цьому будинку”.
Скінчилося життя – почалося безсмертя. . .
(1 votes, average: 5,00 out of 5)