Художні деталі в оповіданні “Дама з собачкою” А. Чехова

У наш час, стверджують літературознавці, інтерес до творчості А. П. Чехова неймовірно зріс. Наше завдання, опрацьовуючи текст оповідання “Дама з собачкою”, збагнути секрет надзвичайної популярності та актуальності творів митця. Сьогодні ми зануримося у світ людських пристрастей, спробуємо розкрити систему життєвих цінностей героїв оповідання, зрозуміти їхні вчинки та позицію самого автора. На скільки частин поділяє автор оповідання “Дама з собачкою”? Чотири періоди життя людини: дитинство, молодість, зрілість, старість. Чотири

сторони світу. Чотири періоди природного циклу: весна, літо, осінь, зима. Хоча у творі наявні тільки три: літо, осінь – Ялта; зима – Москва, а містечко С. – місце без змін пір року, місце сірого пилу.

Таким чином він розгортає читачам картину життя тогочасного суспільства, змальовує цінності людей вищого світу в курортному місті, столиці, провінції. А також підкреслює, що героїв розділяє не тільки сімейний стан, а й простір. Часу творі рухається досить дивно. Автор чітко вказує, скільки часу герої перебувають у Ялті перед знайомством: Гуров – два тижні, Анна Сергіївна – п’ять днів, тиждень вони провели

разом перед першою їхньою ніччю, потім плин часу ніби зупиняється (або рухається швидкого від’їзду Анни Сергіївни. Коли Гуров повертається до Москви, до того моменту, коли він усвідомлює, що до нього прийшло справжнє кохання, минає місяць. Потім час знову зникає. В останній частині твору автор тільки повідомляє, що Анна Сергіївна раз надва-три місяці приїжджає до Москви.

Час зникає тоді, коли герої цілком віддаються почуттям, коли для них не існує нікого, окрім них самих. А можливо, таким чином автор підкреслює, що подібна ситуація виникає завжди, час не впливає на справжнє кохання. Відомо, що імена та прізвища героїв чеховськихтворів характеризують внутрішній світ своїх носіїв. Не винятком є і герої оповідання “Дама з собачкою”: Дмитрий Дмитриевич Гуров, Анна СергеевнаДидериц. Дмитро (гр.) – той, кого присвятили богині Деметрі. Довідка: богиня Деметра в грецькій міфології – богиня родючості, покровителька землеробства, сестра Зевса, дочка Кро-носа та Реї. Анна (бібл.) – ханаан (євр.) – благодать. Автор “розподіляє” своїх героїв у вертикальній проекції: земля – небо, а також у опозиції “язичництво – християнство”. І якщо цінності Гурова цілком земні (автор не випадково подвоює його ім’я: він – Дмитрий Дмитриевич), то те, чим живе Анна, належить духовній сфері. По батькові героїня – Сергіївна (Сергій – цар), що підсилює враження від її образу як від чогось неземного та піднесеного.

Читач бачить все, що відбувається в оповіданні, очима ав-тора-оповідача, а також Гурова. Напевно, авторові важливо було показати внутрішні відчуття саме героя-чоловіка).
Коментар для вчителя. Варто повернутися до цього питання і наприкінці уроку коли текст буде осягнуто на всіх рівнях інтерпретації. Автор знайомить читача з героями оповідання, причому він одразу повідомляє ім’я героя, а про героїню відомо тільки те, що помітили Гуров та відпочивальники. Окрім того, вгадуються тут звичаї тогочасного вищого товариства: слово “говорили” відсилає читача до інших відпочивальників, єдина розвага яких – помічати нові обличчя.

Героїня – “молодая дама”, “блондинка”, “невисокого роста”, “в берете”, поруч з нею завжди білий шпіц. Двічі в описі є слова, що передають колір – “белый”, “блондинка”, тожу читача складається враження, що героїня дуже світла людина. Стає відомо, що вона молода, слово “дама” свідчить про її благородне походження, з вищого товариства. Імені героїні на початку твору автор не називає. Це підкреслює, з одного боку, те, що читач спостерігає за нею очима Гурова, який про неї ще нічого не знає, а з іншого – автор створює навколо дами ореол таємничості: “никто не знал, кто она…”. Окрім того, образ героїні нагадує картини вишуканих дам з маленькими собачками.

Чому в Гурова виникає бажання познайомитись з дамою? Гурову було нудно, і він бажав розвіятись, вислів “не лишнее” підкреслює, що герой тільки прагнув позбутися нудьги. До того ж його бажання видають в ньому мисливця за самотніми жінками. Той факт, що дама сама, без чоловіка, налаштував Дмитра Дмитровича на рішучий лад.

Таким чином автор повідомляє, що Гуров – головний герой оповідання. Стає зрозуміло, що йтиметься не тільки про легкий курортний роман, а й про щось більше, якщо автор докладно розповідає про нього. В образі Гурова автор передає звичаї всього тогочасного товариства, і розкрити його внутрішній світ – означає розгорнути перед читачем картину світу всього курортного товариства, показати, в якій площині лежать їхні інтереси.

Автор не торкнувся професії героя (про це дізнаємось згодом), особливу увагу він приділяє саме його особистому життю. Для Гурова стосунки з жінками, його легкі перемоги були єдиною самореалізацією в житті, хоча і не приносили йому ані щастя, ані морального задоволення і лежали в площині тільки плотських насолод. У сім’ї герой нещасливий, дружину свою не любить і боїться, що теж дуже важливо для розуміння життєвої позиції Гурова – його позбавлено основної функції чоловіка в родині – бути господарем. Він – самотній, хоча і не усвідомлює цього, його світ жінок та романів – своєрідна втеча від реальності. Той факт, що героя одружили рано, свідчить про те, що він ніколи нікого не кохав і в стосунках з жінками не шукає кохання.

Повсякденне життя Гурова – лицемірство і брехня. Потреба брехати навіть у дрібницях (його принциповість щодо “нечитання” московських газет) свідчить про те, що він звик жити у світі, де ніхто не цікавиться справжніми почуттями людини). Образ Гурова викликає літературні алюзії з образом Еми Боварі з роману Г. Флобера “Пані Боварі”. Обидва герої живуть у світі брехні та лицемірства, у світі, в якому має вагу тільки соціальний стан. Прагнення будь-якою ціною опинитись у вищому світі і згубило Ему Гуров же нерозривно пов’язаний з таким світом, але він і відбирає у нього духовне життя, шанс бути щасливим, Дмитро Дмитрович пишається тільки соціальним статусом людей, з якими він спілкується, а зовсім не тим, які вони, ці люди, – добрі чи погані, цікаві чи нудні. Навіть апетит щодо їжі збільшився. Гуров цілком поринув у свій світ Деметри – світ земних насолод.

Гуров уперше зіткнувся з почуттям щирого кохання, з чистою душею, і зрозуміти це йому допоміг світ лицемірства, душевного холоду. Герой починає відриватись відсвіту, в якому йому було так зручно. Народжене в душі Гурова щире почуття кохання поставило його перед потребою поділитися про нього з кимсь. Але у світі, найяскравішим представником якого він був, нікого не цікавить жива душа людини. Гуров раптом усвідомив, що все, чим він живу цьому затхлому світі, не просто відбирає шанс на повноцінне щастя, а й шанс бути людиною. Ці слова розкрили очі Гурову не тільки на світ, в якому він жив, а й на те, ким він був насправді – “осетриной с душком”, тобто неповноцінним чоловіком, неповноцінною особистістю, яка живе безкрилим життям в божевільні бездуховності. Але в цих словах явно відчувається і ставлення самого автора до свого героя.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Художні деталі в оповіданні “Дама з собачкою” А. Чехова