Переказ стисло: Репрезентант давньоруського літописання
Найвидатніший Репрезентант давньоруського літописання – Нестор, не випадково прозваний літописцем, народився 1056 року. Маючи сімнадцять літ, прийшов він до Києва і був пострижений у Печерському монастирі, де й провів більшу частину життя. Літературний талант ченця привернув увагу ігумена і братії, що мало вирішальний вплив на подальшу долю юнака; він став письменником та істориком свого народу.
Перші його твори належать до агіографічного жанру. Це – повість про початки Печерського монастиря та переказ про нечерських подвижників.
Широко відомо, що
Не був Нестор і спокійним та байдужим спостерігачем того, що вщ бувалось довкола нього. Бути ченцем за середньовіччя зовсім не означало відгородитися від світу. Київські монахи брали активну участь у тогочасній громадській роботі. Студійський статут, запроваджений на Русі (і зокрема – в Печерському монастирі), навіть зобов’язував ченців засновувати бібліотеки, скрипторій, учбові заклади, шпиталі, богодільлі та інші структури, націлені на забезпечення тих або інших суспільних потреб. Насамперед – у сфері духовного життя.
Отож, “Повість временних літ” – зовсім не холодний “Ізвіт” наступ А ним поколінням, а твір письменника з гострим темпераментом та емої цінним обдаруванням. Це літописне зведення, написане майже тисячоліття тому, для нас – глибока, незапам’ятна старовина, але для громадян Київської держави початку XII століття то була книга про сучасність і сучасників.
Головна політична ідея “Повісті временних літ” – відповідаєш ність перед народом, вітчизною, перед історією тих, хто за велінням долі поставлений при владі, тому що державна влада – не тільки право керувати підлеглими й каверзувати ними. Це важкий тягар, який під силу далеко не кожному, це великий обов’язок і невтомна нрац на благо народу.