Особливості трактування любові у романі «Пан»
Кнут Гамсун народився в сім’ї селянського кравця на півночі Норвегії. Дитинство було важким. З чотирнадцяти років вимушений був заробляти собі на хліб. Він перепробував багато професій, але мріяв вчитися. Читав усе, що потрапляло до рук. Писати почав з 1847 року. Особливо важким для нього був і 1886 р., коли на порозі стояла голодна смерть. Повість «Голод» принесла йому славу. Відтоді він написав багато романів і повістей.
На уроках зарубіжної літератури ми вивчали роман Гамсуна «Пан». Головна гема роману – кохання. Твір пронизаний високою
Глан відчуває щиру волю, повноту щастя лише в повній самотності, наодинці з негаснучим днем північного літа, вслухаючись у дихання природи, яка тче вічну нитку буття. Глан згадує: «Безкраїй день північного ліга… І я сиджу отут і думаю про його й про хатину, де я жив, і про той ліс за хатиною». У цивілізованому світі він почуває себе незатишно. Його натура є втіленням мужності і лицарства. Усім серцем відчуває Глан
У романі показана любов Глана до Єви і до Едварди. Це дуже різні жінки, і їхня любов до Г лана різна. Єву любов перетворює з покірної жінки в особистість, яка стала самостійною. Єдварда мас зовсім інший характер. Це сильна натура, вона не може розчинитись у коханні, як Єва. Єдварда чекає від кохання дива.
Роман, який почався як ідилія, як гімн красі світу, закінчився драматично, сумно; він не вирішив конфліктів, які побачив письменник. Та новели «Смерть Глана», яка є майже епілогом роману, дізнаємося, що Глан поїхав на полювання у Індію, отримав там від Едварди, яка вийшла заміж за барона, запрошення повернутися на батьківщину. Та Глан не може знову зустрітися з жінкою, яку і зараз кохає, але і без неї не може жити. І він покидає це життя – він робить все, щоб викликати у свого сунутника-мисливця ревнощі і гнів; той не стримується і вбиває Глана.
Я чула міф про Глана, що він син Гермеса, бога лісів, полів, що кохав і переслідував німф. Фігурка Пана, зображена на порохівниці, натякає на те, що мисливець Глан теж – під його покровительством. Автор показує схожість Пана з Гланом у тому, що він, Глан, володіє тою ж безмежною владою над жінками, і вся ця схожість не підкреслила жодної важливої особливості його натури. Глан – сучасна нервова людина, яка більш за все цінує мрію і надію. Бездумне ставлення до цивілізації примушує його шукати порятунку у лісі, де він один і може поринути у своє «я». Герой знаходить там почуття волі, пориває з суспільством.
У назві роману є символічний зміст. Людина, як вважає Гамсун, – частина природи, що діє в романі в образі могутнього Пана, який живе у кожному з героїв і розпоряджається його долею. Роман Гамсуна «Пан», за словами О.І. Купріна, – «это восторженная молитва красоте мира, бесконечная благодарность от сердця за радость сущсствования, но также гимн перед страшним и прекрасним лицом бога любви». Мені здається, що з цього роману ми розуміємо авторські особливості трактування любові.
Цей твір вчить нас, що не можна бути впертим егоїстом, бо залишишся самотнім, без друзів, і тобі ніхто не зможе допомогти, якщо ти потрапиш у скруту. Адже в романі показано, як гордість Едварди вбила Глана. Але він теж був впертий. Якби хоч хтось із них переступив через свою впертість, усе б закінчилось щасливо.
Варіант 2.
Головна тема роману Гамсуна «Пан» – кохання. Твір дуже поетичний, бо автор показує людину як невід’ємну частину природи. Герой роману лейтенант Глан живе V лісі зі своїм мисливським собакою Езопом. Глан відчуває повноту щастя лише наодинці з негаснучим днем північного літа, вслухаючись у дихання природи. У цивілізованому світі він почуває себе незатишно. Його натура є втіленням мужності і лицарства. Усім серцем відчуває Глан своє побратимство з природою, яка йому близька і зрозуміла.
У романі показано любов Глана до Єви і до Едварди. Це дуже різні жінки, і їхня любов до Глана різна. Єву любов перетворює з покірної жінки на особу, яка стала самостійною. Едварда мас зовсім інший характер. Це сильна натура, вона не може розчинитись у коханні, як Єва. Едварда чекає від кохання дива.
Роман, який почався як ідилія, як гімн красі світу, закінчився драматично. Він не вирішив конфліктів, які побачив письменник. У новелі «Смерть Глана», яка є епілогом роману, розповідає про те, що Глан поїхав на полювання в Індію, отримав там запрошення від Едварди, яка вийшла заміж за барона, повернутися на батьківщину. Але Глан не може знову зустрітися з жінкою, яку й досі кохає. Однак і без неї не може жиги. ї він робить усе, щоб викликати у свого супутника-мисливця ревнощі і гнів. Той не стримується і вбиває Глана.
Пан – син Гермеса, бог лісів, полів, кохав і переслідував німф. Фігурка Пана, зображена на порохівниці, натякає на те, що мисливець Глан – теж під його покровнтсльсгвом. Автор показує, що Глан, як і Пан, мас безмежну владу над жінками.
У назві роману – символічний зміст. Людина, вважає Гамсун, – частина природи, яку уособлює могутній Пан. Він живе в кожному з героїв і розпоряджається його долею. У романі показано згубний вплив егоїстичного кохання, яке лишає на самоті, без друзів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)