Олександр Олександрович Блок (1880-1921)
Є поети, чия творчість входить у наші серця як неоціненний дар, з яким ми ніколи не розлучаємося. Серед них – Олександр Блок. Блока я вважаю не тільки найвизначнішим поетом першої чверті XX століття, але й людиною-епохою, тобто найхарактернішим представником свого часу…” А. Ахматова. Видатний російський поет, драматург, публіцист Олександр Олександрович Блок народився 28 листопада 1880 року в домі дідуся – ректора Петербурзького університету Андрія Миколайовича Беке-това. Батько майбутнього поета – Олександр Львович Блок, наділений
Велике значення для формування образності мислення майбутнього поета мали поїздки влітку до маленького підмосковного маєтку Бекетових – Шахматово. Олександр Блок
У студентські роки одним із найбільших захоплень Олександра Блока був театр. Улітку він із величезним задоволенням брав участь в аматорських спектаклях у маєтку Боблово (ця садиба, що належала Д. І. Менделєєву, другу й університетському колезі А. М. Беке-това, знаходилася в декількох верстах від Шахматово). Там Олександр Блок познайомився з шістнадцятирічною дочкою Дмитра Менделєєва Любою, в яку закохався на все життя. Саме їй було присвячено одну з найкращих збірок “Вірші про Прекрасну Даму”. Цей океан любовних гімнів, звернених до коханої, став справжнім ліричним злетом молодого Блока. Роман Олександра Олександровича з Любов’ю Дмитрівною Мен-делєєвою був досить напруженим, нервовим. Блоку доводилося зазнавати і мук ревнощів, і тяжкої пригніченості через сувору холодність Люби. Але все одно він не втрачав надію на щастя, яке пов’язував лише з цією золотоволосою, рум’яною й радісною дівчиною. Реальні
Перипетії реального роману – ревнощі, холодність, туга, радість – все перетворювалося на образи його поезій. Вони були складними для сприйняття, а іноді просто незрозумілими. Але через їхню ускладнену символіку все одно проглядали конкретні події. Отже, у “Вірші про Прекрасну Даму” є життєва основа, проте реальні факти перетворені тут на поезію, піднесені до узагальнень та символів. 17 серпня 1903 року в селі Тараканово, що між Шахматовим і Бобловим, у стародавній білій церкві над рікою було влаштоване весілля.
У будь-якій повсякденній дрібниці поет бачив присутність вищого сенсу, йому здавалося, що життя має таємну сутність, свою душу, яку треба зуміти сприйняти і осягнути. Вже тоді молодий, сповнений світлих надій Блок перебував під величезним впливом ідеалістичного вчення Володимира Соловйова – відомого філософа, талановитого поета, релігійного публіциста і критика. Дуалістичне вчення Соловйова визнавало подвійну природу всього існуючого: зовнішній світ, згідно з цією філософією, є лише блідою копією духовного світу – світу, що відкривається не багатьом, а винятково обдарованим і обізнаним. Блок переймається не тільки вірою у вищий сенс буття, а й надією на якнайшвидше визволення цього буття від зла і гріха. Поет, так само як і Соловйов, вважав, що мудра Світова Душа – Вічна Жіночість – може стати Визволительницею світу. В уявленні Олександра Блока одвічна місія Вічної Жіночості, Визволительки світу, втілюється в його нареченій – Любі Менделеєвіи. Вона для нього – Світла, Вічна, Царівна, незрівнянна Дама. Такий ідеальний образ своєї коханої створює поет у своїй ранній ліриці. Згодом Олександр Блок познайомився з відомими поетами-сим-волістами – В. Брюсовим, Д. Мережковським і 3. Гіппіус. Навесні того ж року відбувся його літературний дебют: деякі вірші надрукував Мережковський у своєму журналі “Новий шлях”, а деякі з’явилися в “Літературно-художньому збірнику” студентів Петербурзького університету і в альманасі “Північні квіти”. В жовтні 1904 році, побачила світ перша книга Блока – “Вірші про Прекрасну Даму”.
Тим часом у віршах Блока все частіше почали звучати мотиви смутку й непевності. Це було пов’язано передусім з тим, що життя в Росії ставало все тривожнішим і похмурішим, а його стосунки з дружиною все складнішими і заплутанішими. Іноді поетові здавалося, що вони з Любою стали чужі один одному, що їх ніщо не пов’язує. І хоч як важко, похмуро бувало на душі в поета, він все одно завжди повертався до неї, своєї Милої, Незрівнянної, кохав її великим, безсмертним коханням, не міг жити без неї. Любові Дмитрівні поет присвятив безліч віршів, у тому числі чи не найлі-ричнішу поезію “Про доблесті, про подвиги, про славу” (1908).
Важливою подією в житті Блока було його знайомство з Горь-ким. Олександр Олександрович відразу ж вирізнив його з-поміж сучасних йому літераторів. “Сьогодні з усього багатолюдного зібрання мені особливо сподобався Максим Горький – простий, чесний і сумний…”, – написав він А. Бєлому.
Восени 1906 року Блок створив ліричну драму “Балаганчик”, яку було поставлено в театрі В. Ф. Коміссаржевської. Вистава стала подією в історії російського театру початку XX століття. Режисером її був молодий В. Е. Меиєрхольд. Вистава пройшла бурхливо, навіть скандально: тут, на прем’єрі, зіткнулися прихильники нового і старого напряму в мистецтві. Того ж року було написано “Незнайому” – геніальну баладу про творчу силу уяви людини, про вічне прагнення людського духу до світлого й високого. Вульгарність ресторанів з їх сонними лакеями наче розчиняється в якомусь мареві, виникає відчуття якоїсь таємничості – і з’являється Вона. Уже немає сірої повсякденності, а Й1 лише поезія, пристрасне бажання бачити красу – “чарівну далечінь”.
Світову війну Олександр Блок сприйняв байдуже, а Жовтневу революцію – захоплено, відразу повірив у те оновлення, що вона несе з собою, у її творчу силу. Всього за два дні – у січні 1918 року – написав він поему “Дванадцять”, в якій оспівував революцію, .висловлював свою віру у світле майбуття. У перші роки Радянської влади Блок багато сил віддавав просвітницькій діяльності і з гордістю говорив про “купу зробленого” заради щасливого майбутнього молодої держави. Його не лякали матеріальні нестатки, побутове безладдя, відсутність грошей. Він наполегливо працював і оптимістично дивився в майбутнє.
З щемливою гіркотою поет довідався, що його улюблене Шахма-тово розгромлене, що немає вже того місця, з яким були пов’язані щасливі дні його життя. Навесні 1921 року у Блока з’явилися перші симптоми страшної хвороби. Боліли руки й ноги, виснажувала слабкість, було важко дихати, боліло серце. Він лежав у своєму крихітному кабінеті в квартирі на Офіцерській вулиці і задихався. З ним була тільки Любов Дмитрівна. Помер Блок 7 серпня 1921 року.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)