Образи жінок-кріпачок у повісті “Інститутка”
У повісті М. Вовчка “Інститутка” зображене життя українських селян за часів кріпаччини. До кріпаків пани ставилися гірше, ніж до худоби. Кріпака могли покарати ні за що, а то й вбити, програти в карти, подарувати, немов це не людина, а якась річ. Не всіп ани були однаковими, але у повісті “Інститутка” молода панночка по відношенню до своїх людей є справжнім катом.
Оповідь у повісті ведеться від імені однієї з кріпачок – Устини, яка і розповідає не тільки про своє особисте життя, а і про те, як знущалася інститутка над усіма іншими
У творі є й інші жінки-кріпачки. Про них розповідається з великою симпатією. Катря з першого ж погляду здалася Устині славною: “Смішлива була й гордоватенька!” Але і цю жінку зломила кріпацька неволя. Через працю вона не догледіла, як померла її єдина дитина, і Катря збожеволіла, а потім і сама загинула.
Єдина жінка, що здатна була терпіти, це була старенька бабуся. Вона для інших була, мов мати, бо завжди заспокоїть і приголубить. Бабуся багато чого пережила на світі і не зважала на сварку пані. “Усі люди пов’яли, змарніли; тільки бабуся велична, як і була. Як не лає, як не кричить на неї пані, – бабуся не лякається, не метушиться”. Бабуся вважала, що сльози – то для недобрих, а добрі люди повинні терпіти. Один тільки раз відчула бабуся справжню образу, коли пані звинуватила її у крадіжці.
Отже, Марко Вовчок зобразила три різних типи жінок, яких об’єднувала спільна доля кріпачок. Вона показала, що навіть у таких умовах можна зберегти свою душу від гріха, а серце від злості. У той час, коли багато панів вважали селян за худобу, письменниця довела, що кріпаки такі ж самі люди з такими ж почуттями, а часом навіть і кращі від своїх панів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)