Образи правдошукачів у поемі H. А. Некрасова “Кому на Русі жити добре”
1. Семеро мандрівників, що шукають щасливої людини. 2. Єрмил Гирин. 3. “Кріпосна жінка” Матрена Тимофіївна. 4. ГриГорей Добросклонов. Тема пошуку щасливої частки й ” правди-матінки” займає значне місце у фольклорній традиції, на якій опирався Н. А. Некрасов, створюючи поему “Кому на Русі жити добре”. Мандрівництво відігравало особливу роль у культурі народу: подорожуючи до святих місць, мандрівники найчастіше ставали збирачами переказів, спостерігали за повсякденним життям представників всіляких шарів суспільства, а потім розповідали
Нерідко в простому народі мандрівників сприймали як людей мудрих і праведних, тобто постигших правду-істину. Подібний мотив зустрічається в поемі Некрасова “Кому на Русі жити добре”: мандрівниця пояснює селянці Матрене, що “ключі від щастя жіночого” загублені в самого Бога Однак основний мотив мандрівки в поемі зв’язаний не зі святими місцями, а з пошуком щасливої людини. У шлях відправляються семеро односільчан, що посперечалися, представникам якого стану живеться найкраще. Число сім є одним з магічних чисел.
Мотив подорожі семи
Своєю працею Єрмил, простий селянин, домігся не тільки поваги народу, але й матеріального статку, зайняв досить значну посаду в селянській громаді. Характерно, що Єрмил з юності відкидав нечесні способи збагачення – будучи писарем у конторі при керуючому панським маєтком, він ніколи не брав із селян за свою допомогу ні копійки, розуміючи, що простим людям і так доводиться важко. Саме завдяки своїй людяності й безкорисливості Єрмил завойовує симпатію селян, які обирають його бурмистром. І на цій посаді Єрмил у міру сил намагається допомогти своїм односільчанам Лише один раз він надійшов не так, як варто було б за законом – замість рідного брата здав у рекрути іншої людини.
З погляду переважної більшості навколишніх, у вчинку бурмистра немає нічого негожого – цілком зрозуміло, що причиною цього з’явилася братня любов. Однак сам Єрмил набагато суворіше судить себе за те, що пішов проти правди й совісті. Він заспокоюється лише тоді, коли справедливість відновлена, однак складає із себе повноваження бур-мистра, уважаючи себе невартим народної довіри.
Історія з покупкою млина теж характеризує Єрмила як гідної, чесної людини. Будь він іншим, селяни, звичайно, не довірили б йому свої зароблені непосильною працею заощадження: однак коштувало Єрмилові кинути клич, і люди поза всяким сумнівом понесли йому свої гроші. Некрасов кельні підсилює мотив правди й чесності, що звучить у рядках, присвячених Єрмилові, за рахунок демонстрації зворотного зв’язка цього персонажа поеми снародом. Повертаючи гроші, узяті без усяких розписок, Єрмил довіряє людям.
Дійсно ніхто не взяв зайвого, навіть залишився один рубль. Але, незважаючи на шляхетні якості Єрмила, на любов до нього народу, доля цієї людини складається трагічно, як це нерідко трапляється із правдошукачами. Некрасов не повідомляє всіх подробиць: оповідання перерване, але відомо, що Єрмил сидить в острозі, і зв’язано це з бунтом селян За правду довелося поборотися й Матрене Тимофіївні Корчагіної, російській селянці.
У сім’ї чоловіка їй доводилося безмовно зносити докори й капризи навколишніх, але коли її Филиппушку незаконно забрали в солдати, ця жінка рішуче відправилася в шлях, щоб знайти захист у представників влади. І Матрене вдалося врятувати чоловіка. Терпи, многокручинная! Терпи, багатостраждальна!
Нам правди не знайти – Так говорив Матрене Савелій, дід її чоловіка. Савелій через багато чого пройшов. Несправедливість німця-управителя довела Савелія і його товаришів до злочину, за яке їх відправили в Сибір. Савелій не упокорювався снеправдой.
Так чому ж він призиває Матрену до покірності? Справа в тому, що жінці в житті сутужніше, хоча б тому, що їй доводиться думати не тільки про себе, але й про дітей. Властиво Матрена жодного разу не боролася за свої власні права: вона те відстоює права чоловіка, то захищає своїх дітей. Жінка переносить несправедливе пороття, аби тільки позбавити від цього покарання свого сина.
Ще одним правдошукачем у поемі є син сільського дячка ГриГорей Добросклонов. Цікаво, що автор, малюючи життя ГриГорея в рідному селі, як би забігає вперед, бажаючи підкреслити, у чому щире покликання цієї людини: Йому доля готовила Шлях славний, ім’я голосне Народного заступника, Сухоту й Сибір. Ми знову бачимо, що доля правдошукача нелегка й трагична. И все-таки, по думці Некрасова, саме Гриша і є тим щасливцем, якого так старанно шукають семеро мандрівників. Адже в образі ГриГорея Добросклонова втілився ідеал Некрасова, що вважав, що щастя полягає в служінні народу.
Гриша, його батько й брат живуть дуже бідно, але не про особисте багатство мріє колишній семінарист, а про тім… Щоб землякам моїм И кожному селянинові Жилося привільно-весело На всій святій Русі!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)