Образ Яреми Галайди в поемі Шевченка «Гайдамаки»
Ярема Галайда, хоч не історична особа, але існував насправді. Це засвідчують записані народні перекази та пісні. Сам Шевченко в «Передмові» до поеми пише: «Галайда уполовину видуманий». Що значить «уполовину»? Шевченкознавці пояснюють це ось як: «Це треба розуміти так, що «видумана» поетом любовна сюжетна лінія Яреми-Оксани, а не самий герой поеми».
Вперше зустрічаємось з Яремою в корчмі, де над ним, наймитом-попихачем, знущається загребущий і жорстокий Лейба.
Але за наругу, за коверзування над собою Ярема не нарікає ні на долю, ні на людей.
Далі порога хазяйського тебе не пустять, в хліві твоє місце. Ярема – некористолюбивий юначе. Некористо-любивий, бо навіть у мріях він не буває у «високих палатах». І все ж Ярема – «сирота багатий». Спочатку автор, правда, іронізує,
Вдруге Ярему зустріли ми під вечір на узліссі діброви, куди він прийшов на побачення з Оксаною і, очікуючи її, .. співає. Так-так, співає, та ще й яку гарну пісню, яку, може, й сам склав. В ній найвищі чари людського кохання виступають разом з чарами природи: з одного боку – гай, вітер, місяць і зіроньки, а з другого – серденько, рибчино, голубко, пташко. А ми й не підозрювали, що цей добряк-мовчун, цей покірний наймит може так поетично виспівувати, як пристрасний коханець:
Вийди, серденько,- Я виглядаю; Виглянь, голубко, Та поворкуєм…
Під час третьої зустрічі Ярема зустрів нас теж співом, але зовсім іншим – героїко–патріотичним. Його ідеал білих рученят, що мліють-обнімають, поступився місцем іншому – ідеалу народного щастя, в якому він шукав, звичайно, щастя і для своєї Оксани, і для самого себе. Зі свяченим ножем в руках мандрував він край Дніпра до повстанців. У своїй пісні, зверненій до батька-Дніпра, він мріє про помсту над шляхтою, про волю для народу і про доброго гетьмана. Мріяв, бо вірив, хоч не знав, що добрий гетьман – це ілюзія.
Ярема наймит дивував нас своєю рабською покірністю, Ярема-коханець – спалахом голубиних пестощів, та ще несказанніше вразив нас Ярема-месник своєю трізною силою, незвичайною хоробрістю, а понад усе – якоюсь вулканічною люттю до панів і навіть жорстокістю:
А Ярема – страшно глянуть –
По три, по чотири Так і кладе.
Правда, жорстоким він став, коли взнав про мученицьку смерть титаря і викрадення Оксани. Без коханої він не уявляв собі життя, і той, хто забрав у нього одне-єдине щастя, однаково, що забрав у нього життя. Особиста кривда потроїла його сили і ненависть. Проте не особисті, а класові інтереси – рушії його дій. Він мстить за народ, мріючи завдати панам такої муки, щоб «пекло тряслося та мліло».
Образ Яреми – романтичний. Він, як ми вже бачили, незвичайний герой, поет наділив його винятковими рисами (казкова сила, хоробрість), і в той час же він не протиставляється трудящим, як це мало місце у творчих попередників Шевченка. Він весь час з народом, розділяє з ним ярмо неволі і радість перемоги над гнобителями. Це звичайний гайдамака. Автор так і говорить про нього: «От хлопець звичайний!» Він, як і інші повстанці, свято дотримується присяги. Повінчавшись з Оксаною вранці, увечері він уже повертається в загін Залізняка, котрому він став за сина:
Придбав Максим собі сина
На всю Україну.
Хоч не рідний син Ярема,
А щира дитина.
За відданість народній справі і прославився він. Про нього складають пісні. Навіть через багато років після закінчення Коліївщини старі гайдамаки співають пісню «А в нашого Галайди хата на помості».
(1 votes, average: 5,00 out of 5)