Образ України в поезії В. Сосюри

Складним був час, коли жив і творив Володимир Сосюра. У роки сталінських репресій поет, як і багато інших його сучасників, зважував кожен свій крок, бо ходити доводилося по лезу ножа. Повсякчас перед ним стояла проблема: як зберегти свободу та життя і одночасно не зрадити друзів, рідних, а головне – Бать­ківщину, пам’ять про предків.

Хоч і зараз ми переживаємо не кращі часи, але ж саме тому творчість Володимира Миколайовича, особливо громадянська лірика, є винятково актуальною і сьогодні.

Часи змінюються, але загальнолюдські цінності

є нетлінними. Почуття патрі­отизму, любові до своєї Батьківщини “в годину щасливу і в радості мить” і навіть у “годину негоди” здатне зберегти народ і не перетворити нас на “порох і дим”.

Образ України у поезіях Володимира Сосюри яскравий і багатогранний. У ві­рші “Сад” перед нами постає Україна в образі покинутого саду, який перетворився на “пеньки та бур’яни”. Чому так трапилося? Бо зі знищенням козаччи­ни зникли вірні захисники України. Рабська свідомість, засіяна ворогами, які до того ж методично викорчовували пам’ять людську, дала дружні сходи. Тому “сер­ця не тисло

від журби і не обурювали грати”. Та любов до Батьківщини переда­ється на генетичному рівні, всмоктується з молоком матері.

На цьому випробування для України не скінчилися. Прийшли нові вороги плюндрувати нашу землю, і знову Вітчизна-мати потребувала захисту У 1944 році вірш “Любіть Україну” звучав, як молитва, звернена до людей, знесилених, але не скорених довгими роками війни. Лише від них, юнаків та дівчат, залежа­ло майбутнє Батьківщини. Недостатньо було любити Україну тільки словами, треба було доводити любов своїми справами. Перед читачем Україна виграє всіма барвами – “жовта, як сонце”; “зелена, як трави”; “синя, як води”; “голуба, як небо”. А прислухаєшся – почуєш, як вона звучить солов’їною мовою, народ­ними піснями, зойками гудків, шумом Дніпрових хвиль. І порушують цю ідилію спалахи канонад, “ідо на захід женуть чужинців”. Вірні сини і доньки віддавали свої життя заради того, щоб сьогоднішні та прийдешні покоління милувалися “вишневою” Україною, щоб ми вічними були разом з нею.

Ось такою бачив Україну Володимир Сосюра. Він то багатослівно, то лако­нічно висловлював свою любов: “Земля моїх батьків прекрасна і родюча”.

Сьогодні дуже часто із уст політиків, суспільних діячів ми чуємо слова – освідчення на адресу народу України. Але чи є вони щирими? Справи показують. Тому мені хочеться, щоб слова В. Сосюри стали девізом для всіх і кожного українця окремо.

Я України не забуду,

Вона для мене як зоря!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Образ України в поезії В. Сосюри