Образ України у творчості Тараса Шевченка
Образ України у творчості Тараса Шевченка
“Я так люблю
Мою Україну убогу,
Що прокляну святого Бога,
За неї душу погублю!”
/ Т. Шевченко /
Він був сином мужика і став володарем у царстві духу. Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті: невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець ще наново збуджуватимуть його твори.
Образ неньки
Свої щирі синівські почуття до України Шевченко висловив епітетами “моя”, “славна”, “безталанна”, а також словами ” стоптана ляхами”, “москалями обідрана”. Саме ці слова передають біль і тривогу серця поета. Ці ж почуття передані також словами “нене”, “мамо”, “вдово-сиротино”.
Заслання, каземати, військова муштра пригнічували Шевченка, але не зломили його волі. Ще більшою стає його любов до України, ще гнітючішим – сум за нею. Особливо часто згадував “свою матір Україну” поет у неволі. Персоніфікована Україна ридає у поезії “Розрита могила”: “Степи мої запродані жидові, німоті”. Шевченко засудив царизм за злочини та грабунок чужоземцем колись вільних українських земель.
Надзвичайно хвилює поета доля української мови, якої сам ніколи не відрікався, а оспівував її мелодійність, поетичність. Він засуджував тих “патріотів”, які схилилися перед іноземним:
У чужому краю
Не шукайте, не найдете
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля…
Образ України у Шевченка – це образи тихого світу, світу зорі або світання: “Світе ясний, світе тихий”, “Хатина тиха і весела”, “О зоре ясная моя!”, “Світе тихий, раю милий, моя Україно”.
До цього образу близькі також образи сонця правди та святої волі: “За вас правда, за вас сила і воля святая”, “Чи буде правда на землі?” Ці образи проходять через увесь “Кобзар”.
Образ України у творах Шевченка з’являється не лише тоді, коли автор називає її ім’я, а й тоді, коли у його поезіях з’являються наші національні символи: тополя, калина, ясен, верба, барвінок…
Край дороги гне тополю
До самого долу.
Стан високий, лист широкий
Марне зеленіє,
Кругом поле, як те море
Широке, синіє.
Це і є Україна зі своїми зоряними ночами і рожевими світанками. І не випадково Шевченко називає її раєм. Це краса, яку треба оберігати, любити:
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть…
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
І ми з вами мусимо запам’ятати слова поета, де він говорить про любов до своєї країни:
Свою Україну любіть,
Любіть її… Во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)